Archive for May, 2014

Застосування амністії при повторній судимості

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» внесено зміни до пунктів “б” та “в” ст.8 Закону України “Про амністію в 2014 році”.

Таким чином, дія закону про амністію не розповсюджується на осіб, які:

б) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;

в) які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;

Згідно ст.12 КК України тяжким є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі більше, ніж на п’ять років, а особливо тяжким – більше, ніж на десять років.

Таким чином, якщо особу засуджено повторно (якщо знову скоїла злочин, знаходячись на іспитовому строку або після умовно-дострокового звільнення, але до закінчення строку покарання), наприклад, за статтями 307 ч.2 (від 6 до 10 років позбавлення волі) або 185 ч.3 (від 3 до 6 років позбавлення волі) – амністію не буде застосовано. А якщо повторно засуджено, наприклад, за ст.185 ч.2 (до 5 років позбавлення волі) або 309 ч.2 (від 2 до 5 років позбавлення волі) – буде застосовано.

 

Амністія 2014: ст.286 ч.2

Відповідно до п. “є” ст.8 Закону України “Про амністію у 2014 році” амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також до осіб,  засуджених за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.).

Згідно ч.2 ст.286 КК України передбачено кримінальну відповідальність за “порушення правил безпеки дорожнього руху або  експлуатації транспорту особою,  яка керує транспортним засобом,  спричинили  смерть  потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження” – без вказівки на кваліфікуючу ознаку алкогольного або наркотичного сп’яніння. Така додаткова кваліфікація, згідно п.13 ч.1 ст 67 КК України, є обставиною, яка обтяжує покарання.

Як вбачається з практики застосування попередніх законів про амністію (2011, 2008, 2007… років) – зазначення у постаттєвому переліку виключень на наявність додаткової кваліфікуючої ознаки “вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів ” дозволяє застосовувати амністію до осіб, засуждених за скоєння злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, якщо зазначена вище кваліфікуюча ознака відсутня.

Так, своєю постановою від 08.09.2011 року Теофіпольский районий суд Хмельницької області у справі № 5-76/11 застосував до засудженого закон про амністію 2011 року, оскільки в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди той не перебував у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

Враховуючи викладене, особи, засуджені за ст.286 ч.2 КК України без зазначеної обставини, яка обтяжує покарання, можуть бути суб’єктами ст.ст.1-7 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Підстави для звільнення від покарання за хворобою

Нажаль, дане питання все частіше виникає випадково – люди навіть не знають, що існує перелік хвороб, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Важливий момент – висновок медико-санітарної експертної комісії (МСЕК) повинен буква-в-букву відповідати тому найменуванню хвороби, яке вказано в цьому Переліку, інакше суд відмовить у звільненні від покарання.

Відповідно до ч.5 ст.154 КВК України подання про звільнення від відбування покарання внаслідок тяжкої хвороби подається до суду начальником органу або установи виконання покарання.

Стосовно осыб, які знаходяться на стадії досудового слідства – на них також розповсюджується цей перелік і питання про звільнення від покарання за хворобою вирішується судом в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством.

Дія закону про амністію у часі

На сьогодні в Україні є дійсними ціла низка Законів України про амністію – 2014, 2011, 2008, 2007 и т.д. років.

Всупереч популярній думці “досвідчених адвокатів”, які говорять про тримісячний строк дії закону про амністію, – такий строк не обмежений до тих пір, доки відповідний закон не буде скасовано.

Встановлений же законом про амністію тримісячний строк (“Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців після опублікування цього Закону“) не є строком дії закону.

Так, ухвалою Артемівського районного суду м.Луганськ у справі №434/5790/13-к  до засудженого застосовано Закон України “Про амністію у 2011 році” у минулому році – 06.08.2013 року, а ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області в справі №685/1528/13-к амністія 2011 року застосована до засудженого зовсім недавно – 18.02.2014 року.

Більш того, 10.01.2013 року ухвалою Бабушкинського районного суду м.Дніпропетровськ 403/16134/12 до засудженого застосовано закон про амністію 2008 року.

Важливим є те, що злочин скоєно до набрання чинності законом про амністію, тому особи, які перебувають зараз на стадії досудового слідства, можуть стати суб’єктами закону про амністії одночасно із винесенням їм вироку. Хоча б через 3 місяці, хоча б через 2 роки.

Такий самий аргумент міститься в ухвалі Апеляційного суду Львівської області :

Твердження апелянтів про те, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог ст. 17 Закону України “Про амністію у 2011 році” і амністія щодо ОСОБА_3 не могла бути застосована в зв’язку із закінченням визначеного цією статтею тримісячного строку, не ґрунтується на законові.

У ст. 17 Закону України “Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

Відповідно до ст. 12 цього Закону його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.

Зі змісту закону вбачається, що тримісячний строк – це строк, визначений виключно для виконання Закону, й застосування Закону в часі не обмежує.

Закінчення тримісячного строку на виконання Закону в жодному випадку не є перешкодою чи забороною для його застосування в майбутньому щодо осіб, які вчинили злочин до набрання Законом чинності включно.

Клопотання щодо застосування амністії

19.04.2014 набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» зі змінами, що набрали чинності 14.05.2014 року.

Статтею 9 даного закону встановлено, що питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування цього Закону здійснюється щодо:

а) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, – за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;

б) осіб, яких засуджено до покарань у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, – за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;

в) засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, – за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника, а щодо військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, – за поданням командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за клопотанням самого військовослужбовця, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;

г) осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили, – за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Таким чином, закон дозволяє у всіх випадках засудженим звертатися до суду із клопотанням про застосування амністії.

    Однак, неправильно складене клопотання щодо застосування амністії має наслідком повернення його судом засудженому з правом повторного подання.

Але ж це втрачений час там, де кожна хвилина очікування може бути нестерпною

Наприклад, 08.05.2014  року Cуддя Балаклійського районного суду Харківської області Феленко Ю.А. у справі № 610/1792/14-к постановив:  заяву про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» повернути заявнику на підставі того, що в заяві засудженого не зазначено підстави застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», тобто до якого саме кола осіб, передбачених ст. 1-7 вказаного Закону, він відноситься.

Крім того, суд також може відмовити у розгляді клопотання про застосування амністії, якщо воно подано особою, яка не має статус захисника згідно вимог чинного процесуального закону.

Так,  29.04.2014 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Кашицька С.А. у справі 1-207/11 ухвалила:  заяву про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» відносно засудженого – повернути заявнику на підставі того, що заявниця (мати засудженого) в ході розгляду кримінальної справи за обвинуваченням сина у скоєні злочину не була залучена до участі у справі захисником або законним представником, в зв’язку з чим, не має права проявляти ініціативу щодо застосування Закону України  «Про амністію у 2014 році» до засудженого.

Також показовим є приклад, коли Апеляційний суд м.Києва, розглядаючи 15.05.2014 року (в день набрання чинності змін у законодавстві про амністію) – відмовив у застосуванні до засудженого акт амністії “оскільки відповідно до п. в ст. 8 даного Закону амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний злочин.” В той же час, на момент постановлення даного рішення суду вже діяли зміни до п. “в” ст.8 Закону України “Про амністію у 2014 році”, згідно яких даний засуджений став суб’єктом закону про амністію. В результаті, засуджений тепер буде очікувати півроку рішення касаційного суду, хоча все, що необхідно було зробити – заявити на суді 15.05.2014 року суду про те, що набрали законної сили відповідні зміни. Доречи, це була апеляція адвоката…

Спрощення процедури припинення ФОП

13.05.2014 року Верховна Рада України прийняла закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом“, який набирає чинності з 07.07.2014 року.

Зокрема, даним законом спрощується процедура припинення фізичної особи-підприємця, а саме:

Стаття 47. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням
1. Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням фізична особа – підприємець або уповноважена нею особа подає (надсилає) державному реєстратору реєстраційну картку на проведення державної реєстрації
припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням.
2. Документ, поданий для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, приймається за описом, копія якого в день надходження документу видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику з відміткою про дату його надходження.

3. Дата надходження документу, поданого для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

4. Державний реєстратор залишає документ, поданий для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, без розгляду, якщо:

  • документ поданий за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення фізичною особою – підприємцем підприємницької діяльності;
  • документ не відповідає вимогам цього Закону.

5. Про залишення документу, поданого для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, без розгляду заявнику в день надходження документу державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документу без розгляду разом з цим документом.

6. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документу, поданого для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, без розгляду зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дати
надходження цього документу внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення
про внесення такого запису.”

Таким чином, для припинення діяльності більше не вимагатиметься сплата боргу (недоїмок) із податків та зборів, зокрема – ЄСВ.

Списання заборгованності по податках та зборах

Народним депутатом України Кожем`якіним А.А. внесено до Верховної Ради України законопроект №4838 від 12.05.2014 “Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) суб’єктів малого і середнього бізнесу”.

Зокрема, данним законопроектом передбачається списати з суб’єктів малого і середнього бізнесу суми заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів, Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України, в тому числі реструктурованої відповідно до чинного законодавства, з урахуванням сум заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства, за станом на 1 січня 2014 року.

Наразі залишається відкритим питання нормативного визначення термінів “суб’єктів малого і середнього бізнесу” – адже на даний час жоден закон такого терміну не визначає.

Зміни у амністії 2014

06.05.2014 239 голосами «за» Верховна Рада України прийняла законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні (№4791)».

13.05.2014 даний закон опубліковано в газеті “Голос України” і набрав чинності з 14.05.2014 року.

У відповідності до прийнятого законопроекту, внесено наступні зміни:

В Законі України «Про амністію в 2014 році»:

  1. В ст.8 виключено п. а) (які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання знову вчинили умисний злочин;) и п. г) (які злісно порушують установлений порядок відбування покарання)
  2. В ст.8 пункти б) и в) змінено ( б) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин; «в) які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин»;)
  3. Суттєво змінено п. е) (так званий список постаттєвих виключень). Наприклад, виключено ст. 190 КК України (Шахрайство).

В Законі України «Про застосування амністії в Україні»  (так званий рамковий закон про амністію) в ст.4 виключено пункти а,г,е ( а) осіб, стосовно яких здійснюється досудове розслідування або судове провадження до постановлення судом обвинувального вироку, крім випадків індивідуальної амністії; ґ) осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім зазначених у пункті “г” цієї статті, які відбули менше двох третин призначеного вироком суду основного покарання, крім випадків індивідуальної амністії;)

Таким чином, коло осіб, на яке розповсюджується дія Закону України «Про амністію» суттєво розширено.

Зокрема, тепер не вимагатиметься відшкодування збитків як умова застосування амністії.

Застосування  судами амністії здійснюється за клопотанням засуджених або поданням відповідних органів.

Отже, статтєвий перелік виключень (з урахуванням внесених змін), – це статті, на які Амністія 2014 НЕ РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ, тепер виглядає так:

  1. статті 109-114 КК України 2001 р.; статті 56-60, 62 і 63 КК України 1960 р.;
  2. стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.;
  3. частина третя статті 120 КК України 2001 р.;
  4. частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.;
  5. стаття 127 КК України 2001 р.;
  6. стаття 142 КК України 2001 р.;
  7. частини четверта і п’ята статті 143КК України 2001 р.;
  8. 144 КК України 2001 р.;
  9. частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.; частина друга статті 123 КК України 1960 р.;
  10. стаття 147 КК України 2001 р.; стаття 123-1 КК України 1960 р.;
  11. стаття 149 КК України 2001 р.; стаття 124-1 КК України 1960 р.);
  12. статті 152-156 КК України 2001 р.; статті 117-122 КК України 1960 р.);
  13. частини третя, четверта і п’ята статті 186 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.);
  14. стаття 187 КК України 2001 р.; статті 86, 86-1 і 142 КК України 1960 р.);
  15. частини друга, третя і четверта статті 189 КК України 2001 р.; частини друга і третя статей 86-2 і 144 КК України 1960 р.);
  16.  стаття 199 КК України 2001 р.; стаття 79 КК України 1960 р.);
  17. cтаття 255 КК України 2001 р.);
  18. стаття 257 КК України 2001 р.; стаття 69 КК України 1960 р.);
  19. стаття 258 КК України 2001 р.);
  20. стаття 258-3 КК України 2001 р.);
  21. стаття 258-4 КК України 2001 р.);
  22. стаття 258-5 КК України 2001 р.);
  23. стаття 262 КК України 2001 р.; стаття 223 КК України 1960 р.);
  24. частина третя статті 278 КК України 2001 р.; стаття 217-2 КК України 1960 р;
  25. частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.);
  26. стаття 292 КК України 2001 р.;
  27. частини третя і четверта статті 345 КК України 2001 р.;
  28. стаття 346 КК України 2001 р.;
  29. стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 190-1 КК України 1960 р.);
  30. стаття 349 КК України 2001 р;
  31. стаття 368 КК України 2001 р.; стаття 168 КК України 1960 р.);
  32. стаття 393 КК України 2001р.; стаття 183 КК України 1960 р.);
  33. стаття 400 КК України 2001 р.);
  34. частинами другою, третьою і четвертою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами “б” і “в” статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом “в” статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 408 КК України 2001 р. (пунктами “в” і “г” статті 241 КК України 1960 р.), статтею 410 КК України 2001 р., частиною другою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом “г” статті 251 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 426 КК України 2001 р. (пунктами “б” і “в” статті 254-3 КК України 1960 р.), статтею 433 КК України 2001 р. (статтею 261 КК України 1960 р.),
  35. статтями 439, 442 і 443 КК України 2001 р. (статтею 59 КК України 1960 р.), статтями 446 і 447 КК України 2001 р. (статтею 63-1 КК України 1960 р.)

Також доцільно додати, що попри те, що зазначеними змінами вилучено п.”а” ст.4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, залишається чинною ст.1 вказаного закону, у якій зазначено, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Таким чином, амністія не може бути застосована до осіб, які перебувають на стадії досудового слідства і не є засудженими.

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения