Archive for August, 2014

Військовий призов раніше засуджених

Відповідно до п.п. 6,7 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку громадяни України, які:

  • були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину
  • направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

Таким чином, навіть якщо громадянин України вважається таким, що не має судимості всилу ст.89 КК України (судимість погашена або знята) – він підлягає обов’язковому виключенню з військового обліку і не може бути призваним на військову службу, якщо відповідає зазначеним критеріям.

Стосовно термінів тримання під вартою

Одним з найбільш поширених в Україні порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є занадто тривале тримання підсудних під вартою.

Так, відповідно до п. 219 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania) N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і одмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні мотивувати свої рішення про продовження тримання іі під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польші» (Jabtoriski v. Poland) N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з під варти не повинні бути «загальними і абстрактними» (рішення у справа «Іловецький проти Польші» (Illowiecki v.Poland) N27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia) NN 46133/99 і 48183, п. 63, ECHR 2003-IX).

Тому з урахуванням викладених по справі обставин та зазначених положень Європейського суду з прав людини, суди мають розглядати питання наявності чітких ознак того, що перебування підсудного під вартою є обґрунтованим.

Нормами процесуального закону передбачено можливість звернення підсудного або його захисника до суду із клопотанням про заміну запобіжного заходу на більш м’який навіть у випадках, коли підсудний обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину.

Підрахунок кількості судимостей при застосуванні амністії

Відповідно до п. «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

При вирішенні питання наявності у особи судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів не завжди застосовуються положення ч.3 ст.88 КК України, що призводить до неправомірної відмови у застосуванні амністії.
Так, ч.3 ст.88 КК України визначено, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Відповідно до ст.85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Таким чином, звільнення від покарання на підставі акта амністії одночасно із винесенням обвинувального вироку має правовим наслідком відсутність судимості за даним вироком.

Крім того, при підрахунку кількості судимостей в аспекті застосування п. «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» обвинувальні вироки, за якими особу було звільнено від покарання з будь-яких передбачених законом підстав (у тому числі – на підставі акту амністії), до уваги не беруться.

Приклад 1.Особу було засуджено раніше за скоєння тяжкого злочину. Покарання відбуте, але судимість не знята (не погашена) до скоєння наступного злочину. Зараз особа обвинувачується у скоєнні іншого тяжкого злочину, за яким виноситься обвинувальний вирок суду і підстави для застосування Закону України «Про амністію у 2014 році». В такому випадку особа не є такою, що має дві та більше судимостей за скоєння тяжкого злочину, оскільки за другим вироком вона звільняється від покарання внаслідок акту амністії.


Приклад 2. Особу було засуджено раніше за скоєння тяжкого злочину, але звільнено від покарання одночасно із постановленням вироку (з випробуванням, за хворобою тощо). Таким чином, така особа вважається такою, що не мала судимості за тим вироком суду, і при засудженні за новий тяжкий злочин підлягає звільненню від покарання внаслідок акту амністії (за наявності підстав).

“500 днів від Президента”

Останнім часом з’явилося багато чуток про те, що найближчим часом відбудуться «500 днів від Порошенка». Відповідно до ч.1 ст.74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м’яким, а також пом’якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом’якшення покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Повноваження Президента України встановлено ст.106 Конституції України. Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Згідно п.27 зазначеної статті Президент здійснює помилування, а згідно п.29 – підписує закони, прийняті Верховною Радою. Відповідно до п.2 «Положення про порядок здійснення помилування» помилування засуджених здійснюється у вигляді: • заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років; • повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; • заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням. Частиною першою статті 87 КК України встановлено, що помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.

Таким чином, масове пом’якшення покарання засудженим повноваженнями Президента не передбачено. Інакше кажучи – «мінус 500 днів від Президента» це бажане, але не можливе.

Що ж стосується «третьої хвилі амністії», «поправки до амністії», «доповнення до амністії», «амністії до Дня Незалежності» і подібних питань – статтею 7 Закону України «Про застосування амністії в Україні» встановлено, що закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року, крім випадків індивідуальної амністії.

Оскільки в 2014 році закон про амністію вже був прийнятий і вступив в законну силу – якихось інших амністій (крім індивідуальних) бути до кінця року не може.

В той же час, Указом Президента України № 875/2014 введено в дію рішення РНБО від 4 листопада 2014 року, згідно якого Мінюсту рекомендовано внести пропозиції щодо амністії засуджених, які відбувають покарання в зоні проведення АТО.

Застосування податкової соціальної пільги при справлянні військового збору

Згідно п.164.2.1 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Відповідно до ст.169 ПК України ¬ з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку.

Таким чином, за наявності підстав до застосування податкової соціальної пільги, сума місячного оподатковуваного доходу зменшується на розмір такої пільги.

Згідно п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.
Відповідно по п.п1.1.-1.3 платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Оскільки військовий збір встановлений нормами ПК України, а не окремим законом, він входить до системи оподаткування, яка регулюється саме ПК України.

Крім того, “Відповідно до п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ (1,5 відсотка від об’єкта оподаткування).” Тобто, порядок нарахування військового збору такий самий, як і порядок нарахування НДФЛ, тільки ставка інша. Раз до ПДФО застосовується ПСП, то вона застосовується й до військового збору!

Таким чином, нарахування військового збору проводиться із суми місячного оподатковуваного доходу, зменшеного на розмір податкової соціальної пільги.

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения