Archive for November, 2015

День за два – як застосовувати

26.11.2015 року Верховна Рада ухвалила так званий “Закон день за два“.

На жаль, низький рівень відповідальності авторів даного законопроекту за результат його практичного застосування призведе до маси проблем.

Згідно ст. 2 Закону (виходячи з тексту законопроекту) його дія поширюється на всіх осіб, щодо яких набрав обвинувальний вирок і які не відбули покарання повністю.

Таке формулювання дозволяє застосовувати закон і до тих, хто умовно-достроково звільнений або амністований – адже вони не відбули покарання повністю. Хоча насправді автори законопроекту мали на увазі осіб, які відбувають покарання у момент звернення з відповідним клопотанням до суду.

В якості прикладу – особа відбула покарання не повністю (була звільнено за УДЗ) і тепер подає клопотання до суду про зачитування “день за два” з метою прискорення погашення судимості. Як повинен поступити суд? Як суду зрозуміти сенс фрази “щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набравши чинності обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю”?.

Та й взагалі – ця фраза говорить про те, що якщо вирок вступить у законну силу після набрання чинності цього Закону, то Закон в таких випадках не застосовується. Хоча насправді застосовується.

Наприклад, згідно ст. 3 Закону клопотання про його застосування засуджені (або інших осіб у їхніх інтересах) повинні подавати в суд, який виніс вирок – а не в суд за місцем відбування покарання. І як суд, який виніс вирок, дізнається – коли засуджений відбув з СІЗО? Тобто крім клопотання, засуджений повинен прикласти довідку від начальника колонії – виписку з особової справи із зазначенням такої дати. У законі про це не написано, так само як не вказано про обов’язки судів витребувати такі дані з колонії (за два тижні, передбачені ст. 3 закону на розгляд клопотання – це і неможливо).

Перегляд вироків щодо тяхких та особливо тяжких злочинів

Народні обранці підтримали численні ініціативи правозахисників і внесли на розгляд Верховною Радою законопроект №2033а “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок)”. Законопроектом передбачається забезпечити можливість перегляду вироків, за якими засуджено осіб за скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів за правилами КПК України (1960 року). Зазначені пропозиції, безумовно, є вкрай позитивними, але мають ряд недоліків: – Перегляд стосується лише тих осіб, які відбувають покарання. Тобто особи, які відбули покарання, не зможуть скористатися таким порядком навіть за наявності передбачених в ньому підстав для перегляду. – Незрозумілим є механізм подальшого провадження у кримінальній справі у випадку скасування вироку з мотивів порушень процесуальних норм під час досудового слідства. Адже такі справи мали б повертатися органам досудового слідства, а такого порядок не передбачає. – Вочевидь, перегляд стосується лише тяжких або особливо тяжких злочинів, оскільки осіб, які засуджені в порядку КПК України (1960 року) за скоєння нетяжких злочинів і які відбувають покарання на цей час одиниці. Однак саме такі особи свого часу і притягувалися до кримінальної відповідальності, ґрунтуючись лише на з’явленні із зізнанням, оскільки легше було підписати явку і відбутися умовним терміном за нетяжкий злочин, аніж терпіти катування. Отже, пропоновані зміни до КПК України є явно дискримінаційними по відношенню до засуджених за скоєння нетяжких злочинів та всіх засуджених, які вже відбули покарання.

26.11.2015 року законопроект прийнято за основу.

Текст запропонованих доповнень до КПК України тут:

Витяг з законопроекту №2033а “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок”
І. Розділ ХІ Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88) доповнити пунктами такого змісту: «16-1. Скарги на обвинувальні вироки у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини, ухвалені на підставі Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, розглядаються на підставах та в порядку, визначеними пунктами 16-1 – 16-11 цього Розділу. Положення цього пункту не перешкоджають використанню за наявності підстав іншого порядку оскарження вироків, встановленого законом. 16-2. Перегляд обвинувальних вироків з підстав, зазначених у пункті 16-3 цього Розділу, здійснюється згідно зі статтями 392 – 423 цього Кодексу з урахуванням особливостей, визначених пунктами 16-1 – 16-11 цього Розділу. Особа, яка провадила дізнання або брала участь у відповідній кримінальній справі як прокурор, слідчий, захисник, потерпілий, представник потерпілого, експерт, спеціаліст, свідок або суддя, не може брати участь як суддя у перегляді обвинувального вироку відповідно до пунктів 16-1 – 16-11 цього Розділу. 16-3. Скаргу може бути подано з тієї підстави, що обвинувальний вирок ґрунтується виключно на: 1) явці з повинною та/або показаннях підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, наданих під час дізнання, досудового слідства, які отримані з порушенням права на відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, або від яких відповідний підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий надалі відмовився, або які не підтвердилися під час судового розгляду; 2) показаннях, отриманих від особи, яка спочатку була свідком, а надалі стала підозрюваним, обвинуваченим, підсудним в цій або іншій кримінальній справі; 3) викривлених обставинах, які очевидно не відповідають дослідженим у суді доказам, що мають істотне значення; 4) обставинах, встановлених на підставі доказів, що були отримані з істотним порушенням права особи на захист під час дізнання, досудового слідства чи судового розгляду. У скарзі можуть бути наведені та обґрунтовані одна або декілька із зазначених підстав. 16-4. Скаргу подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Якщо таким судом є суд, що раніше вирішував справу, тоді скарга подається до іншого суду апеляційної інстанції, найбільш територіально наближеного до місця відбування покарання. В інтересах засудженого, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі або позбавлення волі на певний строк, скаргу на обвинувальний вирок подає його захисник. Подання скарги на вирок суду не зупиняє виконання такого вироку. Суд апеляційної інстанції здійснює перегляд вироку колегіально у складі трьох професійних суддів. Скарга може бути подана до 31 грудня 2017 року. 16-5. Скарга оформлюється в порядку, визначеному цим Кодексом для оформлення апеляційної скарги, з особливостями, встановленими цим пунктом. Докази, які не були подані чи не були досліджені в суді, мають бути зазначені в скарзі без обов’язкового зазначення причини неподання чи недослідження. До скарги додається копія обвинувального вироку, який набрав законної сили, вироки та ухвали судів апеляційної і касаційної інстанцій, постанови Верховного Суду України у цій кримінальній справі (за наявності), а також оригінали чи копії інших документів, які підтверджують наявність підстав для подання скарги. Захисник засудженого не зобов’язаний додавати до скарги та доданих до неї письмових матеріалів їхні копії в кількості, необхідній для їх надсилання учасникам судового провадження. 16-6. Скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня має бути передана судді-доповідачу. Прийняття скарги здійснює суддя-доповідач суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому статтями 398, 399 цього Кодексу. Після отримання скарги суд апеляційної інстанції на підставі та в порядку, визначених цим Кодексом, уповноважений: 1) відкрити провадження; 2) залишити скаргу без руху; 3) повернути скаргу; 4) відмовити у відкритті провадження. Суддя-доповідач повертає скаргу лише в разі, якщо: 1) захисник засудженого не усунув недоліки скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; 2) скарга не підсудна зазначеному суду; 3) скаргу подано на обвинувальний вирок, який не було оскаржено в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, і строки для такого оскарження на момент подання скарги не закінчилися; 4) скаргу подано засудженим особисто або іншою особою без залучення захисника; 5) скаргу подано з підстав, не зазначених у пункті 16-3 цього Розділу. У разі виявлення суддею-доповідачем обставин, що є підставою для відмови у відкритті провадження, він передає зазначене питання на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача і двох професійних суддів суду апеляційної інстанції. Колегія суддів відмовляє у відкритті провадження лише в разі, якщо скаргу подано: 1) на обвинувальний вирок в іншій кримінальній справі, ніж справа про тяжкий чи особливо тяжкий злочин; 2) на обвинувальний вирок, ухвалений не на підставі Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року; 3) захисником в інтересах засудженого, який на момент її подання відбув покарання у виді довічного позбавлення волі або позбавлення волі на певний строк; 4) скаргу подано після закінчення строку, визначеного пунктом 16-4 цього Розділу, крім випадків, коли своєчасно подану скаргу було залишено без руху і захисник засудженого усунув недоліки у встановлений судом строк. Залишення скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному цим Кодексом, в межах строку, визначеного пунктом 16-4 цього Розділу. Відмова у відкритті провадження перешкоджає повторному зверненню зі скаргою. Ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження, залишення скарги без руху, повернення скарги або відмову у відкритті провадження не можуть бути оскаржені. 16-7. Протягом десяти днів після відкриття провадження з перегляду обвинувального вироку суддя-доповідач витребовує матеріали кримінальної справи. Орган, у якому зберігаються матеріали кримінальної справи, зобов’язаний протягом п’яти днів надіслати їх до суду апеляційної інстанції, який їх витребував. 16-8. Потерпілий, його представник, прокурор, захисник іншої особи, засудженої у цій справі, мають право приєднатися до скарги або подати до суду апеляційної інстанції заперечення на скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції. Заперечення на скаргу оформлюється в порядку, визначеному цим Кодексом для оформлення заперечення на апеляційну скаргу. 16-9. Під час перегляду вироків з підстав, зазначених у пункті 16-3 цього Розділу, участь захисника є обов’язковою. Закінчення строку відбуття засудженим покарання після подання скарги про перегляд судового рішення не перешкоджає провадженню за цією скаргою. 16-10. Суд апеляційної інстанції досліджує докази згідно з правилами, що діяли до набрання чинності цим Кодексом. Показання учасників кримінального провадження суд апеляційної інстанції отримує усно. Рішення суду апеляційної інстанції може ґрунтуватися на безпосередньому дослідженні явки з повинною, протоколів допиту особи, лише якщо допит такої особи неможливий через: 1) її відсутність під час судового засідання внаслідок смерті або тяжкої фізичної чи психічної хвороби; 2) її неприбуття на виклик до суду, якщо місцезнаходження особи не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку. В інших випадках рішення суду апеляційної інстанції може ґрунтуватися лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. 16-11. За наслідками розгляду скарги суд апеляційної інстанції уповноважений: 1) залишити вирок без змін; 2) змінити вирок; 3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок. Прийнявши рішення, визначене підпунктом 1 цього пункту, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. Прийнявши рішення, визначене підпунктом 2 чи 3 цього пункту, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене захисником засудженого чи прокурором у касаційному порядку, визначеному цим Кодексом. З моменту проголошення рішення, визначеного підпунктами 2, 3 цього пункту, інші судові рішення у цій кримінальній справі втрачають законну силу в частині, що не узгоджується із цим рішенням».

Голосування по амністії 11.11.2015

Відповідно до порядку денного 11.11.2015 року заплановано голосування по законопроекту “Про амністію у 2015 році“. Однак питання навіть не розглядалося.

2118 Д Проект Закону про амністію у 2015 році (проект н.д. В.Балоги надано 14.02.2015, подання Комітету – 03.11.2015)
Доповідає: народний депутат України БАЛОГА Віктор Іванович
Співдоповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович

Щоб дізнатися першим новини по темі “АМНІСТІЯ-2015” – підпишіться на новини у правій колонці сайту!

 

День за два

 

Народний депутат України Надія Савченко, яка знаходиться під слідством у РФ, внесла на розгляд парламенту свій перший законопроект, яким запропонувала зараховувати один день перебування під вартою в СІЗО як два дні позбавлення волі в разі призначення такого покарання. Нагадаємо, що розмови про «день за два» ведуться вже близько 10 років і до цього моменту ще жодного разу не завершувались законодавчою ініціативою.

26.11.2015 року даний законопроект прийнято вцілому. 07.12.2015 закон направлено на підпис Президенту

Повний текст законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)
Проект вноситься народними депутатами України: Савченко Н.В. Кожем’якіним А.А. Крульком І.І. Паламарчуком М.П. Ємцем Л.О. Осуховським О.І. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)» Верховна Рада України постановляє: 1. Викласти ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131) у наступній редакції: «5. Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. У випадку призначення судом іншого покарання, аніж побзавлення волі, зарахування строку попереднього ув’язнення в межах того ж кримінального провадження здійснюється у наступному порядку: 1) строк попереднього ув’язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до визначеного абзацом першим цієї частини статті співвідношення; 2) визначений відповідно до підпункту першого цього абзацу строк позбавлення волі переводиться у інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті. При призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов’язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання. У строк попереднього ув’язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судовго розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження. Суд повинен звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим в межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання із числа передбачених частиною першою цієї статті. У випадку, якщо до винесення вироку строк попереднього ув’язнення, відбутий особою, перевищуватиме відповідно до визначеного першим абзацом цієї частини співвідношення максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа повинна бути негайно звільнена судом з-під варти як за ініціативою суду, так і за ініціативою особи, яка звільняється або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається як на стадії судового розгляду кримінального провадження, так і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження». 2. Цей Закон підлягає застосуванню до всіх осіб, щодо яких на момент набрання цим Законом чинності набрав чинності обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. 3. Застосування цього Закону здійснюється за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, судами, які виносили зазначені обвинувальні вироки, протягом двох тижнів з моменту отримання відповідного клопотання судом, або за власною ініціативою суду. 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Голова Верховної Ради України
Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения