Archive for January, 2016

День за два: если приговор не один

Определением Коростенского горрайонного суда Житомирской области удовлетворено ходатайство матери осужденного: зачислено в срок наказания периоды пребывания под стражей по двум приговорам (наказание по второму приговору было назначено по правилам ч.4 ст.70 УК Украины – по совокупности).

Суд постановил:

Зачислить срок предварительного заключения осужденному в срок наказания по приговору Коростенского горрайонного суда Житомирской области от 07.12.2011 года – с 08.05.2010 года по 03.01.2012 года, по приговору Олевского районного суда Житомирской области от 16.04.2015 года (с учетом определения Олевского районного суда Житомирской области от 08.04.2015 года) – с 08.04.2015 года по 17.05.2015 года, из расчета один день предварительного заключения за два дня лишения свободы.

Изменения в законопроекте об амнистии

Народными депутатами представлен текст законопроекта «Об амнистии в 2015 году» для второго чтения, который существенно изменен по сравнению с первым чтением – в сторону ухудшения. В частности:

  1. В статью 1 добавлено лиц, которые на день вступления в силу настоящего Закона отбывают наказание на территории Донецкой и Луганской областей.
  2. Добавлена статья 2: лицо, защищавшее независимость, суверенитет и территориальную целостность Украины, принимало непосредственное участие в антитеррористической операции, обеспечении ее проведения, находясь непосредственно в районах антитеррористической операции в период ее проведения, получили статус участника боевых действий, подозреваемых, обвиняемых, осужденных за совершение преступлений, не являющихся особо тяжкими преступлениями против жизни и здоровья человека, но не относятся к преступлениям, предусмотренным статьей 408 Уголовного кодекса Украины.
  3. Статья 3, которая ранее была статьей 2 (если лица на день вступления в силу настоящего Закона отбыли не менее одной четверти назначенного срока основного наказания) теперь не будет распространяться на тяжкие и особо тяжкие преступления.
  4. Статья 7, которая ранее была статье 6 (Сократить наполовину неотбытая часть наказания) теперь не будет распространяться на особо тяжкие преступления.
  5. Перечень статей, на которые НЕ распространяется амнистия, существенно расширен, а именно: нарушение установленного законом порядка трансплантации органов или тканей человека при отягчающих обстоятельствах (части четвертая и пятая статьи 143 УК Украины 2001), незаконное лишение свободы или похищение человека при отягчающих обстоятельствах (части вторая и третья статьи 146 УК Украины 2001 г .; часть вторая статьи 123 УК Украины 1960 г..) вымогательство при отягчающих обстоятельствах (части вторая, третья и четвертая статьи 189 УК Украины 2001 г .; части вторая и третья статьи 862 и 144 УК Украины 1960 г..) мошенничество, совершенное в особо крупных размерах или организованной группой (часть четвертая статьи 190 УК Украины 2001 г .; часть третья статьи 83 и 143 УК Украины 1960 г..) присвоение, растрата имущества или завладение им путем злоупотребления служебным положением, совершенные в особо крупных размерах или организованной группой (часть пятая статьи 191 УК Украины 2001 г .; статья 861 УК Украины 1960 г..) изготовление, хранение, приобретение, перевозка, пересылка, ввоз в Украину с целью использования при продаже товаров, сбыта или сбыт поддельных денег, государственных ценных бумаг, билетов государственной лотереи, марок акцизного налога или голографических защитных элементов (статья 199 УК Украины 2001 ; статья 79 УК Украины 1960 г..) повреждение объектов магистральных или промышленных нефте-, газо-, конденсатопроводов и нефтепродуктопроводов (статья 292 УК Украины 2001 г..) контрабанду наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов или прекурсоров или фальсифицированных лекарственных средств (статья 305 УК Украины 2001 г .; статья 701 УК Украины 1960 г..) использования средств, полученных от незаконного оборота наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов, прекурсоров, ядовитых или сильнодействующих веществ или ядовитых или сильнодействующих лекарственных средств (статья 306 УК Украины 2001 г .; статья 229 УК Украины 1960 г..) незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозка, пересылка или сбыт наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов (статья 307 УК Украины 2001 г .; статья +2291 УК Украины 1960 г..) угрозу или насилие в отношении журналиста при отягчающих обстоятельствах (части третья и четвертая статьи 3451 УК Украины 2001 г..) посягательство на жизнь журналиста (статья 3481 УК Украины 2001 г..) злоупотребление властью или служебным положением при отягчающих обстоятельствах (часть вторая статьи 364 УК Украины 2001 г .; часть вторая статьи 165 УК Украины 1960 г..) превышение полномочий работником правоохранительного органа при отягчающих обстоятельствах (части вторая и третья статьи 365 УК Украины 2001 г .; части вторая и третья статьи 166 УК Украины 1960 г..) угрозу или насилие в отношении судьи, народного заседателя или присяжного (статья 377 УК Украины 2001 г .; статья 1 894 УК Украины 1960 г..) посягательство на жизнь судьи, народного заседателя или присяжного в связи с их деятельностью, связанной с осуществлением правосудия (статья 379 УК Украины 2001 г.., статья 1 901 УК Украины 1960 г..) и другие.

Чтоб узнать первым новости по теме “АМНИСТИЯ-2015” – подпишитесь на новости в правой колонке сайта!

 

 

Повний текст законопроекту про амністію у 2015 році (друге читання)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про амністію у 2015 році
Керуючись принципом гуманізму, відповідно до статті 92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України “Про застосування амністії в Україні” Верховна Рада України постановляє:
Стаття 1. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України:
а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;
б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом;
в) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
г) осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572;
ґ) осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”);
е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи – осіб, які підпадають під дію Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та аналогічних законів інших держав – колишніх республік СРСР;
є) осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови що в цих батьків немає інших працездатних дітей;
ж) осіб, які на день набрання чинності цим Законом відбувають покарання на території Донецької та Луганської областей.
Стаття 2. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов‘язаних з позбавленням волі, осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій, підозрюваних, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, що не є особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров‘я особи, та не є діяннями, передбаченими статтею 408 Кримінального кодексу України.
Стаття 3. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Стаття 4. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
Стаття 5. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1, 2, 3, 4 цього Закону.
Стаття 6. Звільнити від відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:
а) засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості;
б) засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
Стаття 7. Скоротити наполовину невідбуту частину покарання засудженим, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, за злочини, що не є особливо тяжкими, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-6 цього Закону.
Стаття 8. Звільнити з місць позбавлення та обмеження волі засуджених, невідбута частина покарання у яких на день набрання чинності цим Законом становить менше одного року.
Стаття 9. Амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також до осіб:
а) які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин;
б) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
в) які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
г) які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;
ґ) яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
д) які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років або визнаних інвалідами першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;
є) яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-1141 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі – КК України 2001 р.); статті 56-60, 62 і 63 Кримінального кодексу України 1960 р. (далі – КК України 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.); доведення до самогубства, вчинене щодо неповнолітнього (частина третя статті 120 КК України 2001 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.); катування (стаття 127 КК України 2001 р.); незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України 2001 р.); порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини при обтяжуючих обставинах (частини четверта і п’ята статті 143 КК України 2001 р.); насильницьке донорство (стаття 144 КК України 2001 р.); незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.; частина друга статті 123 КК України 1960 р.); захоплення заручників (стаття 147 КК України 2001 р.; стаття 1231 КК України 1960 р.); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (стаття 149 КК України 2001 р.; стаття 1241 КК України 1960 р.); злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (статті 152-156 КК України 2001 р.; статті 117-122 КК України 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя, четверта і п’ята статті 186 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.); розбій (стаття 187 КК України 2001 р.; статті 86, 861 і 142 КК України 1960 р.); вимагання при обтяжуючих обставинах (частини друга, третя і четверта статті 189 КК України 2001 р.; частини друга і третя статей 862 і 144 КК України 1960 р.); шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою (частина четверта статті 190 КК України 2001 р.; частина третя статей 83 і 143 КК України 1960 р.); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою (частина п’ята статті 191 КК України 2001 р.; стаття 861 КК України 1960 р.); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання під час продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (стаття 199 КК України 2001 р.; стаття 79 КК України 1960 р.); легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена організованою групою або в особливо великому розмірі (частина третя статті 209 КК України 2001 р.); створення злочинної організації (стаття 255 КК України 2001 р.); бандитизм (стаття 257 КК України 2001 р.; стаття 69 КК України 1960 р.); терористичний акт (стаття 258 КК України 2001 р.); втягнення у вчинення терористичного акту (стаття 2581 КК України 2001 р.); створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 2583 КК України 2001 р.); сприяння вчиненню терористичного акту (стаття 2584 КК України 2001 р.); фінансування тероризму (стаття 2585 КК України 2001 р.); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262 КК України 2001 р.; стаття 223 КК України 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 278 КК України 2001 р.; стаття 2172 КК України 1960 р.); порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.); пошкодження об’єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів (стаття 292 КК України 2001 р.); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (стаття 305 КК України 2001 р.; стаття 701 КК України 1960 р.); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (стаття 306 КК України 2001 р.; стаття 229 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України 2001 р.; стаття 2291 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 345 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо журналіста при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 3451 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 1901 КК України 1960 р.); посягання на життя журналіста (стаття 3481 КК України 2001 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.); зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 364 КК України 2001 р.; частина друга статті 165 КК України 1960 р.); перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 365 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 166 КК України 1960 р.); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 КК України 2001 р.; стаття 168 КК України 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393 КК України 2001 р.; стаття 183 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (стаття 377 КК України 2001 р.; стаття 1894 КК України 1960 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їхньою діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 КК України 2001 р., стаття 1901 КК України 1960 р.); посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.); злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), передбачені частинами другою, третьою, четвертою і п’ятою статті 404 КК України 2001 р.; (пунктами “б” і “в” статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 405 КК України 2001 р.; статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р.; (пунктом “в” статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 408 КК України 2001 р.; (пунктами “в” і “г” статті 241 КК України 1960 р.), статтею 410 КК України 2001 р.; частинами третьою і четвертою статті 411 КК України 2001 р., частинами другою і третьою статті 420 КК України 2001 р.; (пунктом “г” статті 251 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 422 КК України 2001 р.; частинами другою, третьою і четвертою статті 426 КК України 2001 р.; (пунктами “б” і “в” статті 2543 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою, четвертою і п’ятою статті 4261 КК України 2001 р., статтею 433 КК України 2001 р.; (статтею 261 КК України 1960 р.), а також за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачені статтями 437, 439, 442 і 443 КК України 2001 р.; (статтею 59 КК України 1960 р.), статтями 446 і 447 КК України 2001 р.; (статтею 631 КК України 1960 р.)”.
Стаття 10. Виконання цього Закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.
Застосування цього Закону здійснюється щодо:
а) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, – за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
б) осіб, яких засуджено до покарання у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, – за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
в) засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, – за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника, а щодо військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, – за поданням командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за клопотанням самого військовослужбовця, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії; г) осіб, стосовно яких судом ухвалені вироки, що не набрали законної сили, – за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
У разі якщо до особи може бути застосовано декілька підстав, передбачених цим Законом, застосовується підстава, яка найбільшим чином поліпшує становище особи. Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, вирішують відповідні суди України з дотриманням вимог міжнародних договорів України. Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою. Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, в судовому засіданні у передбачених законом випадках бере участь її законний представник. У судовому засіданні може брати участь захисник.
Стаття 11. Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи. У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання. Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.
Стаття 12. Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом. Про нове обчислення строку покарання і дату закінчення відбування покарання засуджені повинні бути офіційно поінформовані протягом місяця з дня опублікування цього Закону.
Стаття 13. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом. Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону.
Стаття 14. До осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку амністії або які були частково звільнені від відбування основного покарання в порядку помилування, амністія застосовується виходячи із строку покарання, встановленого згідно з відповідними актами.
Стаття 15. Особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією, не повертається.
Стаття 16. З метою забезпечення своєчасного надання необхідної медичної допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, які хворіють на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання або СНІД, кримінально-виконавчі установи негайно повідомляють відповідним органам місцевого самоврядування та органам охорони здоров’я про звільнення зазначених осіб.
Стаття 17. Кабінету Міністрів України, обласним, Київській міській, районним, районним у місті Києві державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити:
а) організацію своєчасного обліку звільнених відповідно до цього Закону осіб, здійснення стосовно них заходів соціального патронажу відповідно до Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”, контроль за поведінкою цих осіб;
б) передачу звільнених згідно з цим Законом неповнолітніх під нагляд батьків, влаштування у разі необхідності неповнолітніх, позбавлених батьківського піклування, до інтернатних закладів, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу або встановлення над ними піклування;
в) направлення звільнених відповідно до цього Закону інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання, до спеціальних будинків-інтернатів.
Стаття 18. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

“День за два” в исправительном центре

По правилам, установленным ст. 72 УК Украины в редакции, действующей с 24.12.2015 года, формально зачисление срока предварительного заключения в наказание в виде лишения свободы происходит в два этапа: 1. С начала засчитывается из расчета один день предварительного заключения как два дня наказания в виде лишения свободы. 2. После этого засчитывается один день наказания в виде лишения свободы как два дня наказания в виде ограничения свободы. В результате предварительное заключение засчитывается как «день за четыре». Однако, не следует забывать, что в большинстве случаев после прибытия осужденного к ограничению свободы в исправительный центр зачисление одного дня предварительного заключения как два дня наказания в виде ограничения свободы уже проведены. Поэтому в настоящее время таким осужденным по новому закону срок предварительного заключения может быть еще раз пересчитан, но как «день за два», а не «день за четыре». Примером зачисления может быть Определение Александровского районного суда Кировоградской области.

Позиция Высшего спецсуда по закону “день за два”

ВЫСШИЙ СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫЙ СУД УКРАИНЫ
С РАССМОТРЕНИЯ ГРАЖДАНСКИХ И УГОЛОВНЫХ ДЕЛ
(ВССУ)
ул. П. Орлика, 4а,. Киев, 01043, тел. 5911000
http://sc.gov.ua; email: inbox@sc.gov.ua; код ЕГРПОУ 37317811
Председателю Апелляционного суда
Запорожской области
В. В. ГОРОДОВЕНКО
Уважаемый Виктор Валентинович!
В ВССУ рассмотрено Ваше письмо от 29 декабря 2015
No 6244/0406 / 15вих (вх. No 1738/0/115 от 29 декабря 2015 года), о выражении позиции
по применению отдельных положений Закона Украины от 26 ноября 2015 No 83 8
VIII «О внесении изменения в Уголовный кодекс Украины относительно усовершенствования порядка
зачисления судом срока предварительного заключения в срок наказания », в связи с чем
сообщаем следующее.
1. При решении вопроса о зачислении срока предварительного заключения в срок наказания при его назначении, а также во время приведения судебных решений в соответствие с положениями настоящего Закона суды обязаны обеспечивать точное и неуклонное соблюдение законодательства, своевременное и качественное рассмотрение соответствующих ходатайств , руководствоваться Конституцией Украины, Уголовный кодекс Украины (УК), Уголовным процессуальным кодексом Украины (УПК, в соответствующих случаях УПК Украины 1960 года), законами Украины «О внесении изменения в Уголовный кодекс Украины относительно усовершенствования порядка зачисления судом срока предварительного заключения в срок наказание »и« О предварительном заключении », международными договорами, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины.
2. В соответствии с абз. 1 ч. 5 ст. 72 УК зачисления судом срока предварительного заключения в случае осуждения к лишению свободы в пределах того же уголовного производства (т.е. в пределах которого к лицу были применены предварительном заключении) производится из расчета: один день предварительного заключения за два дня лишения свободы . Правило зачисления срока предварительного заключения в случае назначения судом другого наказания, чем лишение свободы, определены в абз. 2 ч. 5 ст. 72 УК и осуществляется по алгоритму действий, определенных в нем.
При этом в срок предварительного заключения по нормам КГПС включается срок:
а) задержание лица без постановления следственного судьи, суда;
б) задержания лица на основании постановления следственного судьи, суда о разрешении на задержание;
в) содержание лица под стражей в качестве меры пресечения, избранную судьей, судом как на стадии досудебного расследования, так и во время судебного рассмотрения уголовного производства;
г) пребывания обвиняемого в судебно медицинской или судебно экспертизы;
д) пребывания лица, отбывающего наказание в учреждениях предварительного заключения для проведения следственных действий или участия в судебном разбирательстве уголовного производства.
При рассмотрении уголовного дела в порядке КГПС 1960 до срока предварительного заключения включается срок:
а) задержание лица органом дознания по подозрению в совершении преступления;
б) задержания лица следователем по подозрению в совершении преступления;
в) содержание лица под стражей в качестве меры пресечения;
г) пребывания обвиняемого в соответствующем стационарном медицинском учреждении при проведении судебно-медицинской или судебно-экспертизы.
Независимо от процессуального порядка (КПК или КПК 1960) предварительное заключение в понимании положений ст. 1 Закона Украины «О предварительном заключении» заканчивается с момента вступления приговора в законную силу. В связи с этим не подлежит зачислению в срок предварительного заключения срок следования под стражей осужденного из следственного изолятора в учреждения исполнения наказаний, то есть срок со дня вступления обвинительного приговора в законную силу до даты прибытия к месту отбывания наказания.
3. Срок предварительного заключения по правилам, определенным в ч. 5 ст. 72 УК (в редакции Закона), засчитывается:
ко всем лицам, в отношении которых на момент вступления в силу настоящего Закона (по состоянию на 24 декабря 2015 года) вступил в законную силу обвинительный приговор и наказание за которым не отбытого полностью (в соответствии с пунктом 2 раздела II «Заключительные положения» Закона);
при назначении наказания по результатам судебного разбирательства, если лицо было предварительно заключенная. То есть, действие правила зачисления судом срока предварительного заключения распространяется не только на лиц, указанных в п. 2 раздела II «Заключительные положения» Закона. Правила, закрепленные в ст. 72 УК, распространяются только на лиц, которым назначена срочный вид наказания. Пожизненное лишение свободы в перечень таких наказаний не относится. Не применяются эти правила и в случае замены осужденному назначенного судом наказания в виде пожизненного лишения свободы вследствие акта о помиловании.
4. В п. С раздела II «Заключительные положения» Закона определен круг субъектов, которые могут инициировать применение этого Закона, в том числе путем обращения в суд с ходатайством. Следует учитывать, что пункты 3 и 2 заключительных положений неразрывно связаны между собой и определяют порядок применения этого Закона к лицам, в отношении которых на момент вступления в силу Закона вступил в законную силу обвинительный приговор, наказание за которым не отбытого полностью. Применение правил зачисления судом срока предварительного заключения после вступления в силу Закона является императивным требованием уголовного закона и не требует обращения с соответствующим ходатайством.
Принимая во внимание, что в п. С раздела II «Заключительные положения» Закона определено только субъектов, которые могут инициировать применение этого Закона, к числу которых отнесены «суд, вынесший указанный обвинительный приговор», учитывая системный анализ положений статей 537, 539 УПК, в части отнесения решения при исполнении приговоров отдельным вопросам к определенному суда, правильным представляется, что вопрос зачисления срока предварительного заключения:
во время исполнения приговора, учитывая содержание положений ч. 6 ст. 9 УПК должен решаться местным судом, в пределах территориальной юрисдикции которого выполняется приговор (п. 2 ч. 2 ст. 539 УПК). Так же должен решаться этот вопрос и в случае осуществления судебного разбирательства в порядке УПК 1960 г. .;
в период между принятием обвинительного приговора и вступлением его в законную силу, учитывая содержание положений ч. 6 ст. 9 УПК, должен решаться судом, который вынес такой приговор (п. 4 ч. 2 ст. 539 УПК). Если же ходатайство о применении этого закона подано в местный суд, в пределах территориальной юрисдикции которого обвиняемый временно находится (например, по месту нахождения следственного изолятора), суд определением возвращает ходатайство лицу, которое его подало, с разъяснением права и порядка обращения.
В случае выяснения апелляционным судом при просмотре уголовного производства наличии оснований для зачисления срока предварительного заключения в срок наказания по правилам, определенным в ч. 5 ст. 72 УК (в редакции Закона), следует применить ее положения, указав в резолютивной части судебного решения отдельным пунктом о таком зачислении.
Изменение судебного решения суда первой инстанции в части зачисления срока предварительного заключения в срок наказания возможна лишь в связи с неправильным применением этим судом положений ст. 72 УК, в частности в части неправильного зачисления срока предварительного заключения в срок наказания.
Суд первой инстанции, назначая наказание, обязан учитывать положения ст. 72 УК (в редакции Закона) и зачислять срок предварительного заключения, вычисляя его до момента постановления приговора. Следующее зачисления, в частности в случае содержания лица под стражей до вступления приговора в законную силу, осуществляется местным судом, в пределах территориальной юрисдикции которого выполняется приговор, или апелляционным судом в случае обжалования приговора и постановления нового или оставлении приговора суда первой инстанции без изменения, или в случае его изменения.
Исполняющий обязанности Председателя

“День за два”: первые судебные решения (обновляется)

В Едином государственном реестре судебных решений опубликованы первые судебные решения с применением закона «день за два».
Так, согласно решениям:

  1. Переяслав-Хмельницкий горрайонный суд Киевской области
  2. Орджоникидзевский районный суд. Харькова
  3. Монастырищенский районный суд Черкасской области

и другими  – суды при вынесении обвинительного приговора решен вопрос зачисления срока предварительного заключения в срок наказания.

Что же касается ходатайств, поданных лицами, отбывающих наказание (или в интересах этих лиц):

  1. Кодымский районный суд Одесской области
  2. Апелляционный суд Днепропетровской области
  3. Заречный районный суд г. Сумы

суды вернули заявителям ходатайство с рекомендацией обращаться в суд по месту отбывания наказания, а не в суд, который постановил обвинительный приговор.
Наконец, есть решение об удовлетворении ходатайства:

  1. Обуховский районный суд Киевской области.

Суд, постановивший обвинительный приговор, по ходатайству защитника осужденного (которая на момент рассмотрения находилась в СИЗО Киева) засчитал срок предварительного заключения в срок наказания и освободил осужденного в связи с превышением срока отбытого наказания за сроком назначенного.

Также интересным примером удовлетворения ходатайства судом, который вынес приговор, можно считать определение Святошинского районного суда г. Киева.

Поскольку, согласно положениям п.13 ч.1 ст.537? п.2 ч.2 ст.539 УПК Украины вопросы об освобождении от наказания и смягчения наказания в случаях, предусмотренных ч.ч.3,4 ст.74 УК Украины, рассматриваются судами в пределах территориальной юрисдикции исполнения приговора (т.е. по месту исполнения приговора) – если после пересчёта “день за два” осужденный подлежит освобождения от наказания в связи с исчерпанием срока наказания – никаких вопросов с подсудностью таких ходатайств не возникает. Это без вариантов суд по месту исполнения наказания.

Отдельно следует выделить позицию Першотравневого районного суда г. Черновцы, который в двух разных делах вынес определение и определение , которыми осужденному засчитано в срок предварительного заключения (а следовательно – пересчитано “день за два”) срок следования к месту отбытия наказания. Суд не мотивировал своё решение в этой части, и на данный момент информации о вступлении решений в силу нет.

Таким образом, как и предполагалось, суды неодинаково применяют нормы «закона Савченко», что связано с ошибкой в ​​тексте закона.

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения