Archive for September, 2016

Голосования на 06.09.2016 в уголовно-исполнительной сфере

Наконец-то  шесть законопроектов были рассмотрены, пять из них – приняты. Ждем рассмотрения еще одного – 2685.

2251а Д Проект Закону про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо удосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення) (друге читання) (вручено 22.04.2016)
Доповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович
 За-232 Проти-0 Утрималось-2 Не голосувало-95 Рішення-Прийнято
07.10.2016 Офіційно оприлюднено
ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо удосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: І. Внести зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 3-4, ст. 21): 1) у статті 130: частину першу викласти у такій редакції: «1. За виконання покладених обов’язків та правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії; дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи заохочення: подяка; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; нагородження похвальною грамотою; присвоєння почесного звання «кращий за професією», «відмінник навчання», «кращий за поведінкою», «активний учасник самодіяльності» тощо; грошова премія; нагородження цінним подарунком за вибором засудженого; переведення на поліпшені умови тримання; надання додаткового права (за вибором засудженого): користування одягом, предметами побуту та першої потреби; додаткового короткострокового або тривалого побачення; виїзду за межі колонії з метою відвідування рідних до 7 діб (за винятком засуджених, які тримаються в виправних колоніях максимального рівня безпеки)»; частину 2 виключити; 2) доповнити статтю 131 частинами восьмою і дев’ятою такого змісту: «8. Адміністрація колонії зобов’язана щомісячно проводити оцінку поведінки особи, її ставлення до праці, навчання, участі у роботі самодіяльних організацій та мотивовано приймати рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, під розпис. 9. Інформація про осіб, до яких застосовано заохочення, з метою виховного впливу на інших засуджених може поширюватись у місцевій стінгазеті, радіо, на зібраннях засуджених, доводитись родичам»; 3) викласти частину першу статті 132 у такій редакції: «1. За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон, якщо воно спричинило шкоду встановленому режиму виконання-відбування покарання, до осіб, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до 2 мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; скасування додаткового права; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п’ятнадцяти діб, а засуджених жінок – до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п’ятнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців. Попередження – це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторення порушення»; 4) статтю 133 викласти у такій редакції: «Стаття 133. Злісне порушення встановленого порядку відбування покарання Злісним порушником установленого порядку відбування покарання є засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необґрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази протягом року); вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб»; 5) у статті 134: викласти частину шосту у такій редакції: «6. Стягнення накладається тільки письмово»; доповнити частиною шістнадцятою такого змісту: «16. Адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов’язана негайно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення щодо суті проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитись іншими профілактичними заходами, це відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи під розпис»; 6) статтю 135 викласти в такій редакції: «Стаття 135. Процедура розгляду питання про застосування заходів стягнення 1. Питання про доцільність накладення на осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, стягнення вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи. 2. До складу комісії входять начальник установи, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, що відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює комісію начальник установи або особа, яка виконує його обов’язки. 3. На засідання комісії запрошуються інші особи, чия присутність є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності, за клопотанням засудженого присутність таких осіб на засіданні комісії є обов’язковою та забезпечується адміністрацією установи виконання покарань. 4. Особа, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання комісії не пізніше, ніж за три доби до його проведення. Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана надати цій особі допомогу в отриманні документів та матеріалів, які стосуються вчиненого порушення і до яких в особи немає доступу. 5. Особа, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі прав за власним вибором під час підготовки до засідання комісії. Якщо в особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, відсутній доступ до адвоката або фахівця у галузі права, адміністрація установи зобов’язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до органів, які надають таку допомогу. 6. Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, а також запрошених. 7. Рішення комісії може бути оскаржене особою, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, або його представником до вищого органу управління чи суду. 8. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення, несуть персональну відповідальність за це. У випадку встановлення порушень при вирішенні питання стосовно застосування чи незастосування заохочень і стягнень винні особи притягуються до дисциплінарної відповідальності, а у разі наявності в їх діях ознак адміністративного правопорушення чи злочину – до відповідальності відповідного виду». 7) статтю 145 доповнити частиною другою такого змісту: «2. Розгляд питання про застосування заходів стягнення здійснюється у порядку, встановленому статтею 135 цього Кодексу»; 8) у частині другій та третій статті 146 слова «в усній формі» виключити; 9) доповнити Кримінально-виконавчий кодекс України статтями 131-1 і 131-2 у такій редакції: «Стаття 131-1. Поняття дисциплінарного проступку Дисциплінарним проступком особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на правовідносини у сфері виконання покарань та спричинила завдання їм шкоди шляхом невиконання або неналежного виконання покладених обов’язків, порушення заборон чи обмежень. Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення». Стаття 131-2. Обставини, що виключають дисциплінарну відповідальність Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, під дією психологічного або фізичного примусу, не підлягає дисциплінарній відповідальності».ІІ. Цей Закон набуває чинності через шість місяців з дня його опублікування. Голова Верховної Ради України
2252а Д Проект Закону про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо гуманізації порядку і умов виконання покарань) (друге читання) (вручено 10.05.2016)
Доповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович
 За-235 Проти-0 Утрималось-4 Не голосувало-86 Рішення-Прийнято
07.10.2016 Офіційно оприлюднено
ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо гуманізації порядку і умов виконання покарань)
Верховна Рада України постановляє: І. Внести до Кримінально-виконавчого кодексу України такі зміни: 1. Абзац другий частини першої статті 8 доповнити таким реченням: «У разі невиконання адміністрацією установи чи органу виконання покарань обов’язку щодо надання засудженому вказаної інформації, відповідна посадова особа та керівник установи чи органу виконання покарань може бути притягнутий до відповідальності». 2. Частину другу статті 25 викласти у такій редакції: «2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань в виправних колоніях, арештних домах, виправних центрах та слідчих ізоляторах здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у виховних колоніях – піклувальними радами. У випадках, встановлених цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати об’єднання громадян». 3. Статтю 93 викласти у такій редакції: «Стаття 93. Відбування засудженими всього cтроку покарання в одній виправній чи виховній колонії 1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження. За заявою засудженого його може бути направлено для відбування покарання до виправної чи виховної колонії у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання родичів. 2. Направлення за межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснюється у виняткових випадках, які перешкоджають направленню особи за місцем її проживання чи перебування рідних. При усуненні обставин, які стали підставою для такого направлення засудженого та наявності бажання засудженого, він повертається до відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 3. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за таких виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії: – необхідність лікування; – потреба у забезпеченні безпеки засуджених, персоналу або інших осіб; – зміна виду колонії; – ліквідація чи перепрофілювання колонії. Таке переведення можливе також за заявою засудженого або його родичів у зв’язку зі зміною місця проживання або існуванням інших обставин, які впливають на підтримання соціально-корисних зв’язків засудженого. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України». 4. Частину четверту статті 94 викласти у такій редакції: «4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожували безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється». 5. Доповнити статтю 97 частиною п’ятою наступного змісту: «5. Загальна тривалість перебування особи у дільниці посиленого контролю не може перевищувати шести місяців». 6. Пункт третій частини другої статті 101 виключити. 7. У статті 107: в абзаці п’ятому частини третьої слова «благоустрою колонії» виключити; абзац шостий частини четвертої перед словом «заподіювати» доповнити словом «умисно»; абзац сьомий частини четвертої перед словом «завдавати» доповнити словом «умисно»; абзац одинадцятий виключити; в абзаці шістнадцятому слова «курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях» замінити словами «курити у не відведених для цього місцях»; абзац вісімнадцятий виключити; абзац дев’ятнадцятий після слів «тримати тварин» доповнити словами «без дозволу адміністрації». 8. У статті 110: друге речення частини першої викласти у такій редакції: «Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії, за винятком жінок, що відбувають позбавлення волі, яким побачення з дітьми надається без обов’язкової присутності представника колонії»; частину третю доповнити новим реченням такого змісту: «Побачення з метою укладення договору на представництво інтересів засудженого надаються на підставі його письмової заяви та за умови пред’явлення особою, якій доручається представництво інтересів документів, що посвідчують її особу»; частину п’яту доповнити новим реченням такого змісту: «Можливість здійснювати телефонні розмови надається засудженим одразу після прибуття до установи виконання покарань, в тому числі і під час перебування у дільниці карантину діагностики та розподілу». 9. У частині третій статті 111 після слів «Засудженим жінкам» слово «які» замінити словами «що є вагітними або». 10. У статті 116: частину третю викласти у такій редакції: «3. Примусове годування засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі та за висновками комісії лікарів не має психічного захворювання та усвідомлює наслідки своїх дій, забороняється. Примусове годування може бути здійснене лише на підставі рішення суду, прийнятого за висновком лікаря, що засуджений опиняється перед загрозою розладу здоров’я перманентного характеру та існує очевидна загроза його життю. Суд приймає рішення про застосування примусового годування у загальному порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством для питань, пов’язаних з виконанням вироку»; доповнити новими частинами шостою і сьомою такого змісту: «6. За розголошення медичної таємниці лікаря установи виконання покарань може бути притягнуто до відповідальності в порядку, встановленому чинним законодавством. 7. Засудженим до позбавлення волі жінкам гарантується право не надавати інформацію й не проходити огляд у зв’язку з історією її репродуктивного здоров’я. За вимогою жінки, їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем – жінкою. Під час медичного огляду повинен бути присутнім тільки медичний персонал, крім випадків, коли лікар вважає, що існують виняткові обставини, або коли лікар просить співробітника установи виконання покарань бути присутнім з міркувань безпеки, або коли особа просить про це». 11. Статтю 122 викласти у такій редакції: «Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі 1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. 2. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного Фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера. 3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії. Страхові внески до Пенсійного фонду України сплачуються адміністрацією підприємства, установи чи організації, в якій працює засуджений, в порядку і розмірах, передбачених законодавством. Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення пенсії відповідно до частини першої цієї статті під час відбування покарання, забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання. 4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України. 5. Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана сприяти засудженому в оформленні необхідних для призначення пенсії документів. 6. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які отримують пенсію, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш п’ятдесяти відсотків пенсійної виплати». ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Голова Верховної Ради України
2253а Д Проект Закону про внесення змін до статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо удосконалення гарантій права засуджених на відбування покарання за місцем проживання до засудження або місця постійного проживання родичів) (друге читання) (вручено 22.04.2016)
Доповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович
 За-238 Проти-0 Утрималось-0 Не голосувало-84 Рішення-Прийнято
Накладено вето Президента
ЗАКОН УКРАЇНИПро внесення зміни до статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо удосконалення гарантій права засуджених на відбування покарання за місцем проживання до засудження або місця постійного проживання родичів)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: І. Статтю 93 Кримінально-виконавчого кодексу України (Відомості Верховної Ради України від 23.01.2004, 2004 р., № 3, стаття 21) викласти у такій редакції: «Стаття 93. Місце відбування засудженими покарання 1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, яка є найближчою установою відповідного рівня безпеки до місця його проживання до засудження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів. 2. Тримання засуджених у інших, ніж визначено у частині першій цієї статті, установах дозволяється у виняткових випадках з метою: лікування; уникнення перенаповненості установи виконання покарань, але не довше шести місяців; окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду; забезпечення особистої безпеки засудженого у відповідності до статті 10 цього Кодексу; забезпечення оперативних міркувань із наступним оформленням переведення в порядку статті 100 або 101 цього Кодексу протягом п’ятнадцяти днів з дня початку утримання у іншій, ніж визначено у частині першій цієї статті, установі. У таких випадках засуджені повинні утримуватись у наступній найближчій установі відповідного рівня безпеки до місця його проживання до засудження або, за бажанням засудженого, місця постійного проживання його родичів. 3. Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається у відповідності до цього Кодексу. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України». ІІ. Прикінцеві положення: 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання цим Законом чинності: 1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; 2) забезпечити приведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Голова Верховної Ради України
2254а Д Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності жінок) (друге читання) (вручено 22.04.2016)
Доповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович
 За-152 Проти-8 Утрималось-54 Не голосувало-96 Рішення-Не прийнято
ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності жінок)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) у частині другій статті 64 слова «що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку» виключити. 2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 3-4, ст. 21): 1) у частині другій статті 18: в абзаці третьому слова «У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі» виключити; в абзаці четвертому слова «жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі» виключити. 2) в частині першій статті 150 абзац третій «жінки – у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки» виключити; 3) статтю 151-2 «Особливості виконання та відбування покарання жінками, засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі» виключити. ІІ. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування. Голова Верховної Ради України
2255а Д Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення доступу до правосуддя осіб, які утримуються в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань) (друге читання) (вручено 22.04.2016)
Доповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович
 За-241 Проти-0 Утрималось-1 Не голосувало-105 Рішення-Прийнято
07.10.2016 Офіційно оприлюднено
ЗАКОН УКРАЇНИПро внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення доступу до правосуддя осіб, які утримуються в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України від 08.03.2013, № 9-10, стор. 474, ст. 88): 1) у статті 537: а) частину першу доповнити пунктом 131 такого змісту: “про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установ виконання покарань”; б) доповнити частиною 2 такого змісту: “Оскарження рішень дій чи бездіяльності адміністрацій установ попереднього ув’язнення здійснюється в порядку, встановленому для пункту 131 частини першої цієї статті”; 2) у статті 539: а) у пункті 1 частини другої після слів «перебуває на лікуванні)» додати цифри «131, 14»; б) доповнити частиною восьмою такого змісту: “8. Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 131 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства”. 2. У Законі України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України від 06.04.2012, 2012 р., № 14, стор. 633, ст. 87) частину першу статті 5 доповнити новим пунктом 25 такого змісту: «25) засуджені та особи, взяті під варту, – у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку у відповідності до статті 537 КПК України, у разі відсутності на їх особових рахунках коштів достатніх для сплати судового збору». ІІ. Прикінцеві положення: 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання цим Законом чинності: 1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; 2) забезпечити приведення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Голова Верховної Ради України
2490а У Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених (друге читання) (вручено 31.05.2016)
Доповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович
 За-238 Проти-0 Утрималось-28 Не голосувало-83 Рішення-Прийнято
07.10.2016 Офіційно оприлюднено
ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25—26, ст. 131): 1) у другому реченні частини першої статті 57 слово “заробітку” замінити словами “доходів у вигляді заробітної плати, від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України,”; 2) статтю 76 викласти в такій редакції: “Стаття 76. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням 1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації в центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання. 2. На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов’язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; 3) вступити на навчання для здобуття повної загальної середньої освіти; 4) вступити на навчання для отримання професії; 5) офіційно працевлаштуватися; 6) пройти пробаційні програми; 7) пройти курс лікування від психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб. 3. Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців — командирами військових частин.”; 3) у частині другій статті 78 слова “або систематично” замінити словом “, систематично”; 4) у статті 79: у частині другій слова “може покласти” замінити словом “покладає”; частину третю викласти в такій редакції: “3. Нагляд за поведінкою засуджених здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації.”; у частині п’ятій слово “судом” виключити, а слова “або систематично” замінити словом “, систематично”; 5) у статті 82: у другому реченні частини першої після слів “даного виду покарання” доповнити словами і цифрами “, за правилами, передбаченими у частині першій статті 72 цього Кодексу” а слова “, призначеного вироком” виключити; доповнити статтю частиною сьомою такого змісту: “7. У випадку, передбаченому частиною першою цієї статті, строк до набрання законної сили судовим рішенням про заміну покарання у виді обмеження або позбавлення волі арештом зараховується судом у строк арешту за правилами, передбаченими у частині першій статті 72 цього Кодексу.”; 6) частину третю статті 83 викласти в такій редакції: “3. Нагляд за поведінкою звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, за місцем проживання.”; 7) пункт 5 частини другої статті 105 виключити; 8) абзац перший частини другої статті 389 викласти в такій редакції: “2. Ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт —”; 9) у статті 390: в абзаці першому частини першої слова “засудженою до обмеження волі” замінити словами “яка відбуває покарання у виді обмеження волі”; в абзаці першому частини другої слова “засудженої до обмеження волі, якій” замінити словами “яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій”; в абзаці першому частини третьої слова “засудженої до позбавлення волі, якій” замінити словами “яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та якій”. 2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3—4, ст. 21): 1) частину третю статті 6 після слів “громадський вплив” доповнити словом “, пробація”; 2) у статті 8: у частині першій: в абзаці четвертому слова “Відповідні заяви подаються у двох примірниках, один з яких з відміткою про отримання залишається у засудженого” замінити словами “Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання та відправку адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон (підтвердження)”; в абзаці дев’ятому слова і цифри “встановлюється восьмигодинний робочий день, але не більше 40 годин на тиждень. При цьому тривалість робочого дня встановлюється з 7 до 17 години або з 6 до 16 години;” виключити; доповнити частину абзацом такого змісту: “на отримання копій документів з їх особових справ у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.”; частину п’яту викласти в такій редакції: “5. Забороняється примусове переривання сну засуджених у нічний час, за винятком вчинення засудженими втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю засуджених.”; друге речення частини шостої виключити; доповнити статтю частиною сьомою такого змісту: “7. Права засуджених, до яких судом застосовано пробацію, крім зазначених у цьому Кодексі, визначаються Законом України “Про пробацію”.”; 3) у статті 9: абзаци третій і четвертий частини першої після слова “покарань” доповнити словами “, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; доповнити статтю частиною третьою такого змісту: “3. Обов’язки засуджених, до яких судом застосовано пробацію, крім зазначених у цьому Кодексі, визначаються Законом України “Про пробацію”.”; 4) у статті 11: у частині першій слова “, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція” виключити; частину восьму викласти в такій редакції: “8. Арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії, слідчі ізолятори організовуються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, а військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон — Міністерством оборони України.”; 5) статтю 13 викласти в такій редакції: “Стаття 13. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації 1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, у межах своїх повноважень забезпечує: здійснення нагляду за засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей до трьох років; виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських і виправних робіт, повідомлення суду, який ухвалив судове рішення, про прийняття такого рішення до виконання та про закінчення виконання зазначених покарань у триденний строк; реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; проведення соціально-виховної роботи із засудженими, до яких застосовано пробацію; здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення; направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів у порядку, визначеному статтею 57 цього Кодексу; здійснення інших визначених законодавством заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.”; 6) доповнити Кодекс статтею 131 такого змісту: “Стаття 131. Здійснення заходів щодо пробації 1. Здійснення заходів щодо пробації забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, відповідно до рішення суду у порядку, визначеному цим Кодексом та Законом України “Про пробацію”. 2. Заходи щодо нагляду за засудженими, до яких судом застосовано пробацію, здійснюються за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом. 3. Соціально-виховна робота із засудженими, до яких судом застосовано пробацію проводиться з метою виправлення цих засуджених за індивідуальним планом роботи з урахуванням результатів оцінки ризиків вчинення ними повторних кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психологічної та іншого виду допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності, проведення індивідуально-профілактичної роботи. 4. Соціально-виховна робота проводиться з усіма категоріями суб’єктів пробації, крім осіб, стосовно яких готується досудова доповідь, та засуджених до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів. 5. Заходи щодо пробації застосовуються до неповнолітніх з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про пробацію”.”; 7) у частині третій статті 18 слова “рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня” замінити словами “та середнього рівня”; 8) частину третю статті 24 викласти в такій редакції: “3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі представники засобів масової інформації, під час відвідування установ виконання покарань мають право: безперешкодно пересуватися територією установ виконання покарань та спілкуватися з будь-якими працівниками таких установ та засудженими (у тому числі на умовах конфіденційності (анонімності); здійснювати інспектування; подавати письмові, усні запити та отримувати необхідну інформацію про діяльність установ виконання покарань та засуджених, фіксувати її, у тому числі шляхом використання аудіо- та відеозасобів; вимагати припинення протиправних дій (бездіяльності) посадових та службових осіб установ виконання покарань та притягнення винних осіб до відповідальності; здійснювати інші повноваження, визначені законами України. Адміністрація установ виконання покарань сприяє особам, зазначеним у частині першій цієї статті, під час здійснення ними контролю та проведення перевірок установ виконання покарань. Доступ, розповсюдження та використання інформації, отриманої, зокрема шляхом використання аудіо- та відеозасобів, під час здійснення контролю та перевірок установ виконання покарань, здійснюються з дотриманням вимог законодавства України.”; 9) статтю 25 доповнити частиною третьою такого змісту: “3. Волонтери сприяють у здійсненні нагляду за засудженими, до яких судом застосовано пробацію, та проведенні з ними соціально-виховної роботи відповідно до Законів України “Про волонтерську діяльність”, “Про пробацію”.”; 10) у частині першій статті 30 слова “на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ” замінити словами “на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; 11) статтю 31 викласти в такій редакції: “Стаття 31. Обов’язки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації: веде облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; роз’яснює засудженим особам порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами; здійснює контроль за додержанням вимог вироку суду власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженому; вживає заходів до припинення порушень вимог судових рішень; вживає першочергових заходів до виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме; вносить клопотання відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме. 2. У разі коли підприємства, установи, організації не виконують судового рішення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, повідомляє про можливі наслідки невиконання судового рішення, а в разі його подальшого невиконання надсилає матеріали до органу внутрішніх справ для відповідного реагування.”; 12) у статті 32: абзац другий викласти в такій редакції: “не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду звільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того виду професійної діяльності, права на яку він позбавлений, та повідомити центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, про виконання вимог вироку;”; в абзаці третьому слова “кримінально-виконавчої інспекції надавати їй” замінити словами “центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надавати йому”; 13) у статті 33 слова “кримінально-виконавчу інспекцію” замінити словами “центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; 14) у статті 34: частину першу викласти в такій редакції: “1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю зобов’язаний: виконувати вимоги вироку суду; надавати на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, документи, які пов’язані з виконанням даного покарання; повідомляти центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, про місце роботи і проживання чи їх зміну; з’являтися за викликом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації. Поважними причинами неявки засудженого за викликом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.”; у частині другій слова “дозволу кримінально-виконавчої інспекції” замінити словами “погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; 15) статтю 35 викласти в такій редакції: “Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 1. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України. 2. Ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є: систематичне невиконання встановлених обов’язків; ухилення засудженого від звільнення з посади, займати яку йому заборонено судом, після звернення вироку суду до виконання; влаштування засудженого у період відбування покарання на роботу, яка передбачає заняття діяльністю, займатися якою йому заборонено судом, приховуючи при цьому вимоги судового рішення; інші випадки заняття засудженим діяльністю, яка заборонена вироком суду.”; 16) у статті 36: у частині третій слова “кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; у частині четвертій слова “Вирок суду” замінити словами “Судове рішення”, а слово “вироком” — словами “судовим рішенням”; частину п’яту викласти в такій редакції: “5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації: веде облік засуджених до покарання у виді громадських робіт; роз’яснює засудженим порядок та умови відбування покарання; погоджує з органами місцевого самоврядування перелік об’єктів, на яких засуджені відбувають покарання у виді громадських робіт; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт засудженими; здійснює контроль за додержанням вимог вироку суду власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; вживає заходів до припинення порушень вимог судових рішень; веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу; вживає першочергових заходів до виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме.”; 17) у статті 37: частину першу викласти в такій редакції: “1. Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані: додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт; повідомляти центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, про зміну місця проживання; з’являтися за викликом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації. Поважними причинами неявки засудженого за викликом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.”; у частині четвертій слова “дозволу кримінально-виконавчої інспекції” замінити словами “погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; 18) у статті 39: у частині першій слова “кримінально-виконавча інспекція” в усіх відмінках замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,” у відповідному відмінку; у частині другій слова “кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надсилає матеріали до органів внутрішніх справ”; 19) у статті 40: у частині першій слова “кримінально-виконавчою інспекцією” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; у частині другій слова “кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надсилає матеріали до органів внутрішніх справ”; в абзаці другому частини третьої слова “невиконання встановлених обов’язків” замінити словами “систематичне невиконання встановлених обов’язків”; 20) у статті 41: у частині третій слова “кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; у частині четвертій слова “Вирок суду” замінити словами “Судове рішення”, а слово “вироком” — словами “судовим рішенням”; частини п’яту і шосту викласти в такій редакції: “5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації: веде облік засуджених до покарання у виді виправних робіт; роз’яснює засудженим порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; вживає заходів до припинення порушень вимог судових рішень; направляє засуджених до управління державної служби зайнятості, якщо на час виконання вироку вони не працюють або звільнені з роботи відповідно до законодавства про працю; погоджує зміну місця роботи засуджених протягом строку відбування ними покарання у виді виправних робіт; застосовує заходи заохочення і стягнення; вживає першочергових заходів до виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме; вносить подання відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме. 6. Засуджені до покарання у виді виправних робіт зобов’язані: додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; працевлаштуватися або за направленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, звернутися для взяття на облік в управління державної служби зайнятості, якщо на час виконання вироку вони не працюють або звільнені з роботи відповідно до законодавства про працю; повідомляти центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, про зміну місця проживання; погоджувати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, зміну місця роботи; з’являтися за викликом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації. Поважними причинами неявки засудженого за викликом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.”; 21) у статті 42: у першому реченні частини першої слова “кримінально-виконавчої інспекції” замінити словами “центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; у частині четвертій слова “дозволу кримінально-виконавчої інспекції” замінити словами “погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; частини п’яту і шосту викласти в такій редакції: “5. Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду стала непрацездатною, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, вносить подання до суду про заміну виправних робіт штрафом у порядку, визначеному кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством. 6. Стосовно жінки, яка стала вагітною, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, вносить подання до суду про її дострокове звільнення від відбування покарання.”; 22) у статті 44: в абзацах четвертому і п’ятому частини першої слова “кримінально-виконавчої інспекції” замінити словами “центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; у частині другій слова “кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надсилає матеріали до органів внутрішніх справ”; 23) у статті 45: у частині першій слова “Кримінально-виконавча інспекція” замінити словами “Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; доповнити статтю частиною четвертою такого змісту: “4. Утримання здійснюються: якщо засуджений до виправних робіт є фізичною особою — підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, — виходячи з розміру отриманого ним доходу, зазначеного у податковій декларації; якщо засуджений до виправних робіт є фізичною особою — підприємцем, який обрав загальну систему оподаткування, — виходячи з розміру чистого оподаткованого доходу, зазначеного у податковій декларації; якщо засуджений до виправних робіт є фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, — виходячи з розміру сукупного чистого доходу, зазначеного у податковій декларації.”; 24) у статті 46: у частині другій: в абзаці першому слова “Кримінально-виконавча інспекція” замінити словами “Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; абзац другий викласти в такій редакції: “подання до суду матеріалів про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання;”; частину третю викласти в такій редакції: “3. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання надсилається до суду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, з урахуванням його характеристики, підготовленої власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого.”; частину четверту після слів “виправних робіт” доповнити словами “центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; у частині п’ятій слова “кримінально-виконавча інспекція надсилає прокуророві матеріали” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надсилає матеріали до органів внутрішніх справ”; в абзаці другому частини шостої слово “невиконання” замінити словами “систематичне невиконання”; 25) у статті 51: частину третю викласти в такій редакції: “3. Засуджені до арешту мають право: звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і службових осіб. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 45 Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає; витрачати гроші, які є у них на особових рахунках, без обмеження їх обсягу для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, літератури, письмового приладдя та предметів першої потреби; отримувати грошові перекази; одержувати і відправляти листи та телеграми без обмеження їх кількості; одержувати один раз на місяць короткострокове побачення, а неповнолітні засуджені — короткострокові побачення без обмеження їх кількості. Побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії.”; частину четверту виключити; 26) у частині другій статті 52 слова “, як правило,” виключити; 27) у статті 57: у частині першій: у другому реченні слова “Кримінально-виконавча інспекція” замінити словами “Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; доповнити частину абзацом такого змісту: “Для вручення припису та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надсилає засудженому виклик, за яким він зобов’язаний з’явитися.”; у частині третій слова “кримінально-виконавчою інспекцією” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; частини четверту і п’яту викласти в такій редакції: “4. У разі невиїзду засудженого до місця відбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого від отримання припису суд за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Поважними причинами невиїзду засудженого після отримання припису до місця відбування покарання в призначений строк є хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені. Належним підтвердженням отримання засудженим припису є його підпис про отримання припису. Ухиленням засудженого від отримання припису є його умисні дії, що унеможливлюють вручення припису персоналом пробації та підтверджуються документально. 5. У разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та у разі, коли його місцезнаходження невідоме, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, надсилає до органів внутрішніх справ клопотання про оголошення його в розшук та подання до суду для вирішення питання направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.”; доповнити статтю частиною шостою такого змісту: “6. Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого допускається за виняткових обставин, які перешкоджають його подальшому перебуванню у цьому виправному центрі. Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправного центру, погодженим з начальником відповідного територіального органу такого центрального органу та спостережною комісією.”; 28) у статті 59: у частині третій: абзац п’ятий після слів “без урахування часу на дорогу” доповнити словами і цифрами “та не раніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання або до розгляду на засіданні комісії установи виконання покарань питання про подання до суду матеріалів на підставі статей 81 і 82 Кримінального кодексу України”; доповнити частину після абзацу п’ятого новим абзацом такого змісту: “у разі необхідності оформлення документів для призначення та виплати пенсії;”. У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим; частину четверту доповнити абзацом такого змісту: “виконувати у разі залучення роботу із самообслуговування та благоустрою виправного центру.”; абзац другий частини п’ятої викласти в такій редакції: “придбавати, використовувати, зберігати при собі та на території, де вони проживають, а також доставляти на цю територію предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений Міністерством юстиції України. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню до його звільнення, а ті, що вилучені з обігу, знищуються. Якщо у засудженого виявлені предмети, вироби і речовини, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством, а також предмети, вироби і речовини, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняються законодавством, вони передаються адміністрацією виправного центру до органів внутрішніх справ для прийняття рішення відповідно до законодавства. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;”; 29) у статті 60: у частині першій слово “праці” замінити словами “суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором”; доповнити статтю частиною п’ятою такого змісту: “5. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою виправних центрів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення виправних центрів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.”; 30) доповнити Кодекс статтею 601 такого змісту: “Стаття 601. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до обмеження волі 1. Засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. 2. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення. 3. Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. 4. Виплата призначеної особам, засудженим до обмеження волі, пенсії здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання, яка зараховує її на особові рахунки таких осіб.”; 31) у першому реченні частини першої статті 64 слова “і речове майно” замінити словами “, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби”; 32) у частині першій статті 89 слово “необережні” виключити; 33) в абзаці другому частини шостої статті 92 слово “двадцяти” замінити словом “десяти”; 34) частину першу статті 94 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: “У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки можуть створюватися дільниці слідчих ізоляторів.”. У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим; 35) у статті 100: друге речення частини другої викласти в такій редакції: “У разі коли така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією.”; друге речення частини третьої викласти в такій редакції: “У разі коли таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією.”; 36) у першому реченні частини шостої статті 102 слова “речі і документи” замінити словами “документи, а також предмети, вироби і речовини, зберігання і використання яких засудженим заборонено”; 37) у статті 108: частину першу викласти в такій редакції: “1. Засуджені мають право придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування, одяг, взуття, білизну та предмети першої потреби на гроші, зароблені в колоніях, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу без обмеження їх обсягу.”; частини другу — шосту виключити; частину сьому після слова “харчування” доповнити словами “, одягу, взуття, білизни”; 38) у статті 110: назву статті доповнити словами “, користування Інтернетом”; частину першу доповнити абзацом такого змісту: “Засудженим, що видані іноземними державами Україні, у разі їх згоди можуть надаватися короткострокові побачення з представниками дипломатичних установ таких держав за умови погодження з Міністерством юстиції України або Генеральною прокуратурою України під час вирішення питання про екстрадицію. За бажанням засудженого чи на прохання дипломатичної установи держави, якою виданий засуджений, побачення можуть надаватися наодинці.”; частину п’яту викласти в такій редакції: “5. Засудженим надається, зокрема під час перебування у стаціонарних закладах охорони здоров’я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв’язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації установи виконання покарань. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.”; частину сьому викласти в такій редакції: “7. Засудженим надається право користуватися Інтернетом виключно для перегляду інформації, висвітленої на веб-сайтах, під контролем адміністрації установи виконання покарань. Електронні поштові скриньки засудженими не створюються. Під час користування Інтернетом засудженим забороняється: вносити будь-яку інформацію, в тому числі надсилати листи, коментарі, знаки, та реєструватися на веб-сайтах; формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні; відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, які можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого; грати в онлайн-ігри. Користування Інтернетом здійснюється протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Користування Інтернетом оплачується з особистих коштів засуджених. Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, з дозволу адміністрації установи виконання покарань можуть мати при собі та користуватися під контролем адміністрації установи виконання покарань портативними персональними комп’ютерами з доступом до Інтернету.”; доповнити статтю частиною восьмою такого змісту: “8. Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування Інтернетом встановлюється Міністерством юстиції України.”; 39) у частині першій статті 111: в абзаці першому слова “виправних колоніях середнього рівня безпеки” замінити словами “дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки”; в абзаці четвертому слова “на території відповідного місця позбавлення волі” замінити словами “установою виконання покарань, у разі наявності відповідного висновку лікаря такої установи”; 40) абзац другий частини п’ятої статті 113 після слова “кореспонденцію” доповнити словами “, яка адресована”; 41) у статті 116: у п’ятому реченні частини п’ятої слова “угода про надання медичних послуг, укладена між закладом охорони здоров’я та рідними чи близькими, або захисником засудженого, його законним представником” замінити словами “медичний висновок”; доповнити статтю частиною шостою такого змісту: “6. Засудженим, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, тривалі побачення не надаються. Порядок перебування, умови тримання та охорона засуджених у закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначається Міністерством юстиції України.”; 42) у статті 118: у частині першій: абзаци перший і третій викласти в такій редакції: “1. Засуджені залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, статі, віку, працездатності, стану здоров’я і спеціальності, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на підприємствах державної або іншої форми власності за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.”; “Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.”; у частині другій слова “Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам — понад п’ятдесят п’ять років” замінити словами і цифрами “Засудженим, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; в абзаці другому частини п’ятої слова “, як правило,” виключити; 43) друге речення частини першої статті 119 викласти в такій редакції: “Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.”; 44) частину другу статті 120 викласти в такій редакції: “2. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як двадцять п’ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку, а на особовий рахунок засуджених, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, — не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.”; 45) статті 121 і 122 викласти в такій редакції: “Стаття 121. Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі 1. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Перелік витрат на утримання засуджених у виправних колоніях та порядок їх відшкодування встановлюються Кабінетом Міністрів України. 2. Відшкодування засудженими витрат, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів та зараховується до спеціального фонду бюджету виправних колоній. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами здійснюється у порядку, встановленому законом. Стаття 122. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі 1. Засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. 2. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення. 3. Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. 4. Виплата призначеної особам, засудженим до позбавлення волі, пенсії здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання. Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах (харчування, одяг, взуття, білизна, комунально-побутові та інші послуги). При цьому не менш як двадцять п’ять відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особові рахунки засуджених.”; 46) абзац десятий частини першої статті 130 виключити; 47) у статті 138: частину першу викласти в такій редакції: “1. Засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу без обмеження їх обсягу. Засудженим, що перебувають в дільниці посиленого контролю, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці. Засудженим, що перебувають в дільниці ресоціалізації, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці. Засудженим, що перебувають у дільниці соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця.”; у частині другій слова “і додатково витрачати на місяць гроші в сумі п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати” виключити; 48) у статті 139: частину першу викласти в такій редакції: “1. У виправних колоніях середнього рівня безпеки засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування, одягу, взуття та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу без обмеження їх обсягу. Засудженим, що перебувають в дільниці посиленого контролю, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці. Засудженим, що перебувають в дільниці ресоціалізації, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці. Засудженим, що перебувають у дільниці соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця.”; у частині другій слова “і додатково витрачати на місяць гроші в сумі сорока відсотків мінімального розміру заробітної плати” виключити; 49) у статті 140: частину другу викласти в такій редакції: “2. У виправних колоніях максимального рівня безпеки засуджені мають право витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу без обмеження їх обсягу. Засудженим, що перебувають в дільниці посиленого контролю, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці. Засудженим, що перебувають в дільниці ресоціалізації, надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці. Засудженим, які перебувають в приміщеннях камерного типу, надається щоденна прогулянка тривалістю одну годину.”; у частині третій слова “і додатково витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати” виключити; 50) частину шосту статті 141 викласти в такій редакції: “6. Діти, які перебувають у будинку дитини за згодою батьків можуть передаватися їх родичам. Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.”; 51) у статті 143: абзац другий частини першої викласти в такій редакції: “витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу без обмеження їх обсягу;”; абзац другий частини другої виключити; 52) у частині другій статті 150 слово “двадцяти” замінити словом “десяти”; 53) у статті 151: абзац другий частини п’ятої викласти в такій редакції: “витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу без обмеження їх обсягу;”; у частині шостій слова “додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а після відбуття п’ятнадцяти років строку покарання —” виключити; 54) у частині шостій статті 153 слова “Кримінально-виконавча інспекція” замінити словами “Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; 55) у статті 154: частину третю викласти в такій редакції: “3. Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81 і 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, орган або установа виконання покарань у місячний строк надсилає клопотання засудженого до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Одночасно з клопотанням до суду надсилаються особова справа засудженого та дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.”; у частині п’ятій слово “клопотання” в усіх відмінках замінити словом “подання” у відповідному відмінку; у частині дев’ятій та абзаці другому частини десятої слова “кримінально-виконавча інспекція” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; 56) у статті 156: частину першу викласти в такій редакції: “1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, разом з адміністрацією установи виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання у виді позбавлення або обмеження волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених, госпіталізації до закладів охорони здоров’я у разі потреби, працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.”; у першому реченні частини третьої слова “чоловіки віком понад шістдесят років і жінки — понад п’ятдесят п’ять років” замінити словами і цифрами “особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; доповнити статтю частиною четвертою такого змісту: “4. Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк, визначаються Законом України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”, а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу — Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.”; 57) у статті 163: у назві статті слово “контроль” замінити словом “нагляд”; у частині першій слово “Контроль” замінити словом “Нагляд”, а слова “кримінально-виконавчою інспекцією” — словами “центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”; частину другу викласти в такій редакції: “2. До соціально-виховної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.”; 58) у статті 164: назву статті та частину першу викласти в такій редакції: “Стаття 164. Порядок здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням 1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації: веде облік засуджених протягом іспитового строку; роз’яснює засудженим порядок виконання обов’язків, покладених на них судом; здійснює нагляд за поведінкою засуджених; вживає заходів до припинення порушень вимог судових рішень; організовує першочерговий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме; вносить подання відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.”; частину другу виключити; у частині третій: в абзаці першому: у першому реченні слово “інспекцію” замінити словами “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,”, а слова “кримінально-виконавчої інспекції” — словами “зазначеного органу”; друге речення виключити; абзац другий виключити; 59) у частині другій статті 165 слова “кримінально-виконавчої інспекції” та “кримінально-виконавчій інспекції” замінити відповідно словами “центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації,” та “зазначеному органі”, а слово “контроль” —словом “нагляд”; 60) статтю 166 викласти в такій редакції: “Стаття 166. Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням 1. Якщо засуджений не виконує обов’язки, встановлені цим Кодексом, Законом України “Про пробацію”, а також покладені на нього рішенням суду, систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. 2. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду у разі застосування до засудженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, трьох і більше письмових попереджень про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. 3. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов’язків, які покладені на нього судом та законом, систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень. 4. Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов’язків, які покладені на нього судом та законом, за відсутності об’єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені. 5. У разі вчинення засудженим правопорушень, що потягли за собою накладення одного або двох адміністративних стягнень, письмове попередження не застосовується, із засудженим проводиться індивідуально-профілактична бесіда. 6. У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та у разі, коли засуджений продовжує не виконувати обов’язки, встановлені судом чи законом, систематично вчиняє правопорушення, які тягнуть за собою адміністративні стягнення, за що до нього повторно застосовано три і більше письмових попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, повторно надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.”. 3. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9—13, ст. 88): 1) пункт 26 частини першої статті 3 після слів “щодо якої здійснюється провадження” доповнити словами “, представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; 2) у статті 42: частину четверту доповнити пунктами 7 і 8 такого змісту: “7) бути поінформованим про рішення суду щодо складення досудової доповіді, отримувати роз’яснення щодо порядку її підготовки та використання; 8) брати участь у підготовці досудової доповіді шляхом надання представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, який її складає, необхідної інформації або відмовитися від участі у підготовці досудової доповіді.”; 3) доповнити Кодекс статтею 721 такого змісту: “Стаття 721. Представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації 1. Представником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, у судовому провадженні є посадова особа такого органу, яка за рішенням суду складає та подає до суду досудову доповідь. 2. Представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, має право: 1) отримувати інформацію про обвинуваченого, необхідну для складення досудової доповіді, від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та громадян; 2) викликати обвинуваченого до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, для проведення бесіди з метою складення досудової доповіді; 3) бути присутнім під час проведення судового засідання; 4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом. 3. Представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, зобов’язаний: 1) складати досудову доповідь і подавати її до суду не пізніше ніж за добу до дати призначеного судового розгляду; 2) проводити опитування обвинуваченого або його родини, інших осіб, представників підприємств, установ, організацій; 3) невідкладно повідомляти суду, який доручив йому підготовку досудової доповіді, про наявність або виникнення об’єктивних обставин, що роблять неможливим її підготовку; 4) виконувати вказівки суду та давати пояснення з поставлених запитань; 5) не розголошувати без дозволу суду відомостей, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків; 6) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених законодавством.”; 4) у статті 77: назву статті викласти в такій редакції: “Стаття 77. Підстави для відводу прокурора, слідчого, представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; частину першу після слів “брати участь у кримінальному провадженні” доповнити словами “, а представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, — у судовому провадженні”; 5) частину першу статті 80 після слів “присяжний, прокурор, слідчий” доповнити словами “, представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; 6) статтю 83 доповнити частиною четвертою такого змісту: “4. У разі задоволення відводу представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, уповноваженою посадовою особою зазначеного органу повинен бути невідкладно призначений інший представник такого органу.”; 7) у статті 314: частину другу після слів “щодо якої здійснюється провадження” доповнити словами “, представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації”; частину третю доповнити пунктом 6 такого змісту: “6) вручити представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, письмовий запит на складення досудової доповіді.”; 8) доповнити Кодекс статтею 3141 такого змісту: “Стаття 3141. Складення досудової доповіді 1. Досудова доповідь складається представником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, за рішенням суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості. 2. Досудова доповідь не складається: щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину; щодо особи, стосовно якої подано прокурором до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді позбавлення або обмеження волі; щодо особи, стосовно якої подано прокурором до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; у разі, коли під час підготовчого судового засідання суд прийняв рішення про затвердження угоди, передбаченої цим Кодексом. 3. Представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, складає досудову доповідь на основі проведених бесід та документальної інформації про обвинуваченого, отриманої у порядку, визначеному законодавством, і подає її до суду в письмовому вигляді за встановленою формою з обґрунтованим висновком про ризик вчинення обвинуваченим повторного злочину і можливість його виправлення без обмеження або позбавлення волі. 4. Досудова доповідь має бути об’єктивною та неупередженою, відповідати принципу недискримінації, складатися на основі фактичного матеріалу та не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості. 5. Досудова доповідь щодо обвинуваченого неповнолітнього складається представником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, який спеціально уповноважений керівником такого органу на складення досудової доповіді щодо неповнолітніх. 6. Для складення досудової доповіді щодо обвинуваченого неповнолітнього представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, може ознайомлюватися з інформацією, встановленою та з’ясованою щодо цієї особи відповідно до статей 485—487 цього Кодексу під час досудового розслідування.”; 9) у статті 315: частину другу доповнити пунктом 41 такого змісту: “41) залучає представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, для складення досудової доповіді;”; доповнити статтю частиною четвертою такого змісту: “4. Під час підготовчого судового засідання суд інформує учасників судового провадження про рішення щодо складення досудової доповіді, а також обвинуваченого про порядок підготовки та використання досудової доповіді, право обвинуваченого брати участь у її підготовці.”; 10) доповнити Кодекс статтею 3241 такого змісту: “Стаття 3241. Наслідки неприбуття в судове засідання представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації 1. Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття його до суду. Якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, який не прибув, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності.”; 11) у статті 368: частину першу доповнити пунктом 15 такого змісту: “15) про застосування пробації.”; доповнити статтю частинами сьомою і восьмою такого змісту: “7. Пробацію може бути застосовано в разі ухвалення судом рішення про обрання щодо обвинуваченого покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських і виправних робіт, обмеження волі або звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75—79, 104 Кримінального кодексу України. 8. Під час вирішення питання, передбаченого пунктом 15 частини першої цієї статті, суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.”; 12) у пункті 2 частини четвертої статті 374: доповнити пункт після абзацу дванадцятого новим абзацом такого змісту: “рішення про застосування пробації;”. У зв’язку з цим абзаци тринадцятий — вісімнадцятий вважати відповідно абзацами чотирнадцятим — дев’ятнадцятим; в абзаці вісімнадцятому слова “а також трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов’язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи” замінити словами “рішення про застосування пробації”; 13) у статті 537: частину першу доповнити пунктами 131 і 132 такого змісту: “131) про звільнення від відбування покарання осіб, засуджених до громадських робіт, які після постановлення вироку визнані інвалідами першої або другої групи; 132) про застосування пробації до засудженого у разі ухвалення судом рішення про заміну йому покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк покаранням у виді громадських або виправних робіт, до засудженої жінки, яку звільнено від відбування покарання у зв’язку з вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років, або до засудженого, якому актом про помилування замінено покарання або невідбуту частину покарання покаранням у виді громадських або виправних робіт;”; доповнити статтю частиною другою такого змісту: “2. Під час вирішення питання, передбаченого пунктом 16 частини першої цієї статті, суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику засудженого.”. 4. Статтю 2 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 11, ст. 51; 2013 р., № 21, ст. 208; 2014 р., № 12, ст. 183) доповнити пунктом “г2” такого змісту: “г2) представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації;”. 5. У пункті “б” частини першої статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами): 1) підпункт 14 після слів “на певний строк” доповнити словами “, а також осіб, до яких вироком суду застосовано пробацію”; 2) доповнити пункт підпунктом 17 такого змісту: “17) прийняття рішень про створення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих місць для відпрацювання у встановленому законом порядку безоплатних суспільно корисних робіт особами, яким вироком суду призначено такий вид покарання.”. 6. Пункт 2 частини четвертої статті 6 Закону України “Про психіатричну допомогу” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19, ст. 143; 2013 р., № 21, ст. 208) викласти в такій редакції: “2) провадження досудового розслідування, підготовки досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації.”. 7. Частину третю статті 33 Закону України “Про охорону дитинства” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142) після слова “покарання” доповнити словами “і застосування до них пробації”. 8. Частину п’яту статті 7 Закону України “Про соціальні послуги” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 45, ст. 358; 2013 р., № 3, ст. 22, № 41, ст. 549) доповнити абзацом такого змісту: “дітям та молоді, яким судом призначено проходження пробаційних програм.”. 9. У Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49—51, ст. 376; 2005 р., № 17—19, ст. 267; 2006 р., № 16, ст. 136; 2007 р., № 27, ст. 361; 2008 р., № 27—28, ст. 253; 2011 р., № 2—3, ст. 11, № 29, ст. 272, № 31, ст. 296; 2012 р., № 12—13, ст. 82; 2013 р., № 51, ст. 716; 2014 р., № 11, ст. 135, № 20—21, ст. 712): 1) статтю 11 доповнити пунктом 20 такого змісту: “20) особи, які утримуються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України та залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором.”; 2) у пункті 2 статті 14, частині другій статей 15 і 20 слово і цифри “і 18” замінити цифрами і словом “, 18 і 20”; 3) перше речення частини шостої статті 21 після цифр “18” доповнити словом і цифрами “і 20”; 4) частину третю статті 47 викласти в такій редакції: “3. Під час перебування пенсіонера в місцях обмеження або позбавлення волі виплата призначеної йому пенсії здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання засуджених до обмеження або позбавлення волі.”. 10. У Законі України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232; 2013 р., № 30, ст. 343; 2014 р., № 26, ст. 892): 1) частину другу статті 12 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: “осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;”. У зв’язку з цим абзаци четвертий — дев’ятий вважати відповідно абзацами п’ятим — десятим; 2) частину другу статті 13 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту: “осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;”. У зв’язку з цим абзаци п’ятий — сьомий вважати відповідно абзацами шостим — восьмим. 11. У статті 10 Закону України “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 23, ст. 284): 1) частину першу доповнити абзацом такого змісту: “медико-соціальної, соціально-освітньої, фізичної та психологічної реабілітації дітей, звільнених від відбування покарання з випробуванням або із застосуванням примусових заходів виховного характеру.”; 2) частину другу після слів “або позбавлення волі на певний строк” доповнити словами “, а також дітям, звільненим від відбування покарання з випробуванням або із застосуванням примусових заходів виховного характеру”. 12. У Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2—3, ст. 11, № 41, ст. 413; 2012 р., № 6, ст. 50; 2013 р., № 41, ст. 551, № 42, ст. 586; 2014 р., № 6—7, ст. 80, № 11, ст. 135, № 20—21, ст. 712, ст. 745; 2015 р., № 11, ст. 75): 1) у статті 4: частину першу доповнити пунктом 15 такого змісту: “15) особи, які утримуються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України та залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором.”; у частинах другій і третій цифри “14” замінити цифрами “15”; 2) у статті 5: у частині другій цифри “14” замінити цифрами “15”; в абзаці четвертому частини четвертої слово і цифру “та 8” замінити цифрами і словом “, 8 і 15”; 3) у статті 7: в абзаці першому пункту 1 частини першої слово і цифру “і 8” замінити цифрами і словом “, 8 і 15”; у частині шостій слово і цифри “та 11” замінити цифрами і словом “, 11 і 15”; 4) абзац перший частини сьомої статті 8 після цифри “8” доповнити словом і цифрами “і 15”; 5) у частині дев’ятій статті 9 слово і цифри “та 11” замінити цифрами і словом “11 і 15”. 13. Частину третю статті 1 Закону України “Про волонтерську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 42, ст. 435; 2015 р., № 22, ст. 146) після абзацу дев’ятого доповнити новим абзацом такого змісту: “сприяння персоналу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації, у здійсненні нагляду за засудженими, до яких застосовується пробація, та проведенні з ними соціально-виховної роботи;”. У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим. ІІ. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців восьмого — вісімнадцятого підпункту 38 пункту 2, підпунктів 2 і 3 пункту 9, пункту 12 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2016 року. 2. До створення відповідних умов, але не більше двох років з дня набрання чинності цим Законом, для забезпечення права на тривалі побачення засуджених до довічного позбавлення волі, зазначені побачення надаються у межах пропускної спроможності приміщень для надання побачень установ виконання покарань, але не більш як один раз на три місяці. Голова Верховної Ради України
2685 Д Проект Закону про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо поліпшення умов тримання засуджених) (друге читання) (вручено 31.05.2016)
Доповідає: Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності КОЖЕМ’ЯКІН Андрій Анатолійович
 Не розглядалось.
ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо поліпшення умов тримання засуджених)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: I. В Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 3-4, ст. 21 із наступними змінами): 1) Частину 3 статті 51 викласти у такій редакції: «3. Засуджені до арешту мають право: звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і службових осіб. Кореспонденція засуджених надсилається відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань за належністю. Перегляд кореспонденції здійснюється в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі;». 2) Статтю 52 викласти у такій редакції: «Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених. До цих робіт засуджені залучаються не більш як на дві години на день та, як правило, в порядку черговості.». 3) Частину першу статті 68 доповнити абзацом восьмим наступного змісту: «Поміщення у дисциплінарний ізолятор здійснюється в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.». 4) Частину першу статті 89 викласти у такій редакції: «Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи необережні тяжкі злочини, особи, раніше вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості та до яких була застосована відстрочка покарання з випробуванням і вони фактично не відбували покарання в ув’язненні, а також особи, вперше засуджені за тяжкі злочини до позбавлення волі з терміном покарання не більше п’яти років може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.». 5) Частину другу статті 93 викласти у такій редакції: «Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається з метою відбування покарання найближче до місця його проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого, а також за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.». 6) Частину третю статті 95 – виключити. 7) Статтю 97 доповнити частиною п’ятою наступного змісту: «Необхідність тримання у дільниці посиленого контролю повинна переглядатись не рідше ніж раз на місяць. За результатами перегляду приймається вмотивоване рішення, копія якого видається засудженому із зазначенням порядку його оскарження.». 8) Частину першу статті 110 викласти у такій редакції: «Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі – до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. У виняткових випадках короткострокові побачення можуть відбуватись під контролем представника колонії. Про такий контроль адміністрацією установи виконання покарань на підставі індивідуальної оцінки ризиків приймається вмотивоване рішення із зазначенням підстав, періоду, типу контролю та порядку його оскарження. Копія рішення видається засудженому. Порядок індивідуальної оцінки ризиків визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Короткострокові побачення засуджених до позбавлення волі за статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України відбуваються виключно під контролем та у присутності представника колонії.». 9) Частину четверту статті 110 викласти у такій редакції: «Кількість і види побачень встановлюються: засудженим, що знаходяться в дільниці посиленого контролю, надається не менше одного короткострокового побачення на місяць і не менше одного тривалого побачення на три місяці; засудженим, що знаходяться в дільниці ресоціалізації, надається не менше одного короткострокового побачення на місяць і не менше одного тривалого побачення на два місяці; засудженим, що перебувають в дільниці соціальної адаптації та соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення не менше одного разу на місяць.». 10) Частину п’яту статті 110 викласти у такій редакції: «Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв’язку) без обмеження їх кількості, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет можуть контролюватись на обґрунтованих підставах та базуючись на індивідуальній оцінці ризиків. Про контроль адміністрацією установи виконання покарань приймається вмотивоване рішення із зазначенням підстав, періоду, типу контролю та порядку його оскарження. Копія рішення видається засудженому. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет засуджених до позбавлення волі за статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України відбуваються виключно під контролем представника колонії.». 11) Частину третю статті 113 викласти у такій редакції: «Кореспонденція, яку одержують засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, може переглядатися на підставі індивідуальної оцінки ризиків у виняткових випадках коли є обґрунтовані підстави вважати, що вона містить заборонені предмети або інформацію, яка може бути використана для порушення режиму. Кореспонденція, яку надсилають такі засуджені, перегляду не підлягає. Здійснення перегляду допускається тільки в присутності засудженого. Про перегляд кореспонденції адміністрацією установи виконання покарань приймається вмотивована постанова із зазначенням підстав, періоду, типу контролю та порядку його оскарження. Копія постанови видається засудженому. Порядок індивідуальної оцінки ризиків визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до позбавлення волі за статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України підлягає перегляду.». 12) Частину четверту статті 113 викласти у такій редакції: «Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду, прокуратури та інших органів державної влади, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.». 13) Перший абзац частини п’ятої статті 113 викласти у такій редакції: «Кореспонденція, яку засуджені адресують представнику (захиснику) у кримінальному чи іншому провадженні, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого представника (захисника), перегляду не підлягає. Засуджений має право передати кореспонденцію представнику (захиснику) у кримінальному чи іншому провадженні, безпосередньо під час побачення з ним.». 14) Частину першу статті 115 доповнити другим абзацом наступного змісту: «Камери з площею меншою 6 квадратних метрів не використовуються. Камери з площею менше 8 квадратних метрів використовуються для розміщення не більше двох осіб, з площею менше 12 квадратних метрів не більше трьох осіб, а камери розміром менше 20 квадратних метрів не більше п’яти осіб. Відстань між стінами камери не повинна бути меншою 2 метрів. При обрахуванні норм жилої площі не враховується площа санітарного вузла.». 15) Частину четверту статті 115 викласти у такій редакції: «Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам – понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно.». 16) Частину третю статті 116 доповнити другим абзацом наступного змісту: «Про випадки примусового годування негайно повідомляється прокурор та Уповноважений Верховної Ради з прав людини.». 17) Частину першу статті 118 викласти у такій редакції: «Засуджені до позбавлення волі мають право та залучаються до праці в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров’я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.». 18) Частину п’яту статті 122 викласти у такій редакції: «Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, мають право з моменту її втрати на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України. Адміністрація установи зобов’язана сприяти своєчасному оформленню документів на отримання пенсії або оформленню компенсації заподіяної шкоди відповідно до законодавства України». 19) Частину шосту статті 134 викласти у такій редакції: «Стягнення у виді попередження або догани накладається усно чи письмово, інші стягнення — тільки письмово. Засудженому видається копія рішення про застосування стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.». 20) Частину восьму статті 134 викласти у такій редакції: «Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою дисциплінарної комісії. Засуджений має право бути представленим фахівцем у галузі права. Засуджений або його представник має право: отримати інформацію у письмовій формі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; бути присутнім на засіданні комісії при розгляді питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; знайомитись із матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; давати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, представляти докази; клопотати про виклик свідків та задавати їм питання. Поміщення засуджених у дільницю посиленого контролю здійснюється з дотриманням процедури зазначеної у цій частині статті.». 21) Частину одинадцяту статті 134 викласти у такій редакції: «У дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Засудженим видаються постільні речі та верхній одяг. Тримання засуджених у карцері одиночне. Засудженим, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері), надається щоденна прогулянка тривалістю не менше однієї години.». 22) Частину дванадцяту статті 134 – виключити. 23) Частину тринадцяту статті 134 викласти у такій редакції: «Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м’яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею з порушенням кримінально-виконавчого законодавства.». 25) Частину першу статті 151 викласти у такій редакції: «Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на підставі індивідуальної оцінки ризиків розміщуються в приміщеннях камерного типу або у звичайних жилих приміщеннях і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.». 26) Частину шосту статті 151 викласти у такій редакції: «При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття п’яти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а після відбуття п’яти років строку покарання – брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.». 27) Частину сьому статті 151 викласти у такій редакції: «Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше п’ятнадцяти років призначеного покарання.». 28) Перший абзац частини другої статті 151-1 викласти у такій редакції: «На підставі індивідуальної оцінки ризиків засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:». 29) Частину третю статті 151-1 викласти у такій редакції: «Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.». ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Голова Верховної Ради України
Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения