Archive for April, 2017

Запропоновано змінити порядок умовно-дострокового звільнення і заміни покарання більш м’яким

Народні обранці пропонують суттєво змінити порядок застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким. Так, 11.04.2016 зареєстровано законопроект №6344 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо адаптації порядку застосування окремих інститутів кримінального права до європейських стандартів». Повний текст законопроекту традиційно викладаємо нижче, а поки звернемо увагу на деякі, найбільш суттєві, зміни, які ним запропоновано:

  • Застосування УДЗ може стати не «можливим», а прямим. Тобто, якщо виконано всі критерії, передбачені ст.81 КК України, суд повинен ухвалити позитивне рішення (за аналогією амністії); Те ж саме стосується заміни покарання в порядку ст.82 КК України. Виключення – для засуджених до довічного позбавлення волі, для яких застосування ст.81,82 КК України залишається можливим.
  • В той же час, вводиться корупційна складова – поняття «високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, що підтверджується відповідним висновком уповноваженого органу з питань пробації». Таким чином, існуватиме спокуса службових осіб органу пробації вимагати хабар.
  • З’являється додаткова можливість для засуджених до довічного позбавлення волі;
  • В обов’язковому порядку на осіб, які звільняються умовно-достроково, покладаються судом обов’язки за аналогією до звільнення від відбування покарання з випробуванням («умовний термін»). Так само за аналогією – якщо звільнена умовно-достроково особа не виконуватиме покладені на неї судом обов’язки, УДЗ буде скасоване і особу направлено для відбування невідбутої частини покарання;
  • Суттєвим є доповнення ст.82 КК України положенням про те, що при обранні більш м’якого покарання суд переходить за списком покарань і не може «перестрибнути». Тобто, з позбавлення волі можливо замінити тільки на обмеження волі, а вже потім – на виправні роботи.
  • Усувається неузгодженість щодо застосування УДЗ до тих осіб, яким попередньо було замінено невідбуту частину покарання більш м’яким – тепер пропонується обраховувати строк УДЗ виходячи з нового строку покарання, обчисленого після застосування ст.82 КК України (наразі існує неоднакова практика з цього питання – у виправних центрах обраховують УДЗ особам, які прибули з виправних колоній, виходячи із первісного строку покарання; в той же час КВІ обраховують строк УДЗ, наприклад, на виправних роботах – виходячи з нового строку покарання).
  • Повністю змінюється ст.154 КВК України, застосування частини восьмої якої наразі викликає багато суперечок. Цікавим є новація щодо застосування амністії «до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання» – вочевидь продиктовано чинною ситуацією на сході України та в Криму. Також усувається неузгодженість між КВК та КПК в частині права засудженого самостійно звернутися до суду щодо застосування ст. 81 або ст.82 КК України. Для засуджених до довічного позбавлення волі вводиться поняття «план реінтеграції в суспільство» – документу, який додається до клопотання про застосування ст.ст.81,82 КК України.
  • Вводиться нагляд за засудженими, звільненими умовно-достроково, за аналогією із «умовним покаранням».
  • Перехідними положеннями встановлено, що «Особи, що відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та на момент набрання чинності цим законом відбули не менше двадцяти років покарання, мають право звернутися до суду в порядку, встановленому в частині другій статті 81 Кримінального кодексу України, без попередньої заміни цього покарання позбавленням волі на певний строк.»

На нашу думку, запропоновані новації є дійсно цікавими і важливими, однак, з огляду на їх обсяг, передбачаємо, що розгляд і ухвалення вказаного законопроекту займе дуже тривалий час і буде супроводжуватись поправками.

 

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо адаптації порядку застосування окремих інститутів кримінального права до європейських стандартів»
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
1) у статті 81:
а) частину першу та другу викласти у такій редакції:
«1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, та які відбули частину строку покарання, визначену частиною третьою цієї статті, застосовується умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не застосовується до засуджених, що відбувають покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі, та які мають високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, що підтверджується відповідним висновком уповноваженого органу з питань пробації. Порядок складання висновку щодо ризику вчинення повторного кримінального правопорушення затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;
б) у частині третій:
слова «може бути застосоване» замінити словами «застосовується»;
пункт 3 викласти у такій редакції:
«3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання, та у випадку, якщо покарання у виді довічного позбавлення волі було замінено позбавленням волі на певний строк»;
в) частину четверту викласти у такій редакції:
«4. На осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, суд покладає обов’язки, передбачені частиною першою статті 76 цього Кодексу. За обґрунтованим поданням уповноваженого органу з питань пробації суд може додатково покласти на особу обов’язки, передбачені пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 цього Кодексу. Покладені судом обов’язки можуть бути змінені або повністю чи частково скасовані судом за вмотивованим поданням уповноваженого органу з питань пробації чи заявою особи.
Строк, на який покладаються ці обов’язки, не може перевищувати невідбуту частину покарання, від якого особу було звільнено, а у разі звільнення особи, якій покарання у виді довічного позбавлення волі було замінено позбавленням волі на певний строк, – п’яти років, із можливістю одноразового продовження судом на строк, що не перевищує п’яти років, за обґрунтованим клопотанням уповноваженого органу з питань пробації. Загальний строк, на який на особу покладаються обов′язки, не може перевищувати строку погашення судимості. У разі дострокового зняття судимості з особи покладені обов′язки скасовуються судом»;
г) доповнити статтю новою частиною п’ятою наступного змісту:
«5. Контроль за виконанням особами, яких звільнено умовно-достроково від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, обов’язків, покладених на них судом, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання особи»;
2) доповнити Кодекс статтею 811 наступного змісту:
«Стаття 811. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання
1. У разі, якщо особа, звільнена умовно-достроково від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, систематично не виконує обов’язки, покладені судом, або систематично вчиняє правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, що потягли за собою адміністративні стягнення, суд приймає рішення про направлення такої особи для відбування невідбутої частини покарання від якої її було звільнено. Умовно-дострокове звільнення до таких осіб в межах відбування цього покарання повторно не застосовується.
2. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу»;
3) у статті 82:
а) назву статті викласти у такі редакції:
«Стаття 82. Заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким»;
б) частину першу викласти в такій редакції:
«1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, покарання або його невідбута частина заміняється судом більш м’яким покаранням при дотриманні умов, визначених у цій статті. При заміні покарання або його невідбутої частини, більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Вид більш м’якого покарання обирається шляхом переходу до наступного основного покарання, що може бути застосоване до особи, відповідно до переліку, встановленого у частині першій статті 51 цього Кодексу. Обчислення строку нового покарання починається з дня винесення відповідного рішення суду. Заміна покарання у виді довічного позбавлення волі здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених в частині п′ятій цієї статті»;
в) частину третю викласти у такій редакції:
«3. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким застосовується за умови низького ризику вчинення особою повторного кримінального правопорушення під час відбування нового покарання. Порядок складання висновку щодо ризику вчинення повторного злочину затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;
г) частину п’яту та шосту замінити частинами п’ятою, шостою та сьомою наступного змісту:
«5. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі строком на п’ятнадцять років, при цьому обчислення строку нового покарання починається з дня заміни покарання більш м’яким. Заміна довічного позбавлення волі покарання у виді позбавлення волі на певний строк може бути застосована, якщо засуджений відбув не менше десяти років позбавлення волі, має низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та склав особистий план реінтеграції в суспільство. Засудженим, які під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі досягли віку 65 років, заміна покарання більш м’яким може бути здійснена у порядку, передбаченому цієї статтею, на десять років позбавлення волі.
6. До осіб, яким покарання або його невідбута частина замінені більш м’яким, застосовується умовно-дострокове звільнення та заміна покарання або невідбутої частини покарання більш м’яким за правилами, передбаченими цією статтею та статтею 81 цього Кодексу. При цьому частина строку покарання, яку необхідно відбути засудженому, визначається виходячи з розміру нового покарання. Зарахування судом строку попереднього ув’язнення до строку покарання, призначеного в порядку заміни, не проводиться.
7. Якщо особа, відбуваючи більш м’яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу. У випадку вчинення особою, якій покарання у виді довічного позбавлення волі замінювалось позбавленням волі на певний строк, тяжкого або особливо тяжкого злочину, поєднаного із застосуванням фізичного насильства проти особи, вона направляється для подальшого відбування довічного позбавлення волі без права повторного застосування заміни покарання більш м’яким»;
4) у статті 107:
а) назву статті викласти у такі редакції:
«Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років»;
б) частину першу та другу викласти в такій редакції:
«1. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до осіб, які відбувають покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статті 81 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується до засуджених, які відбули визначену в частині третій цієї статті частину строку покарання»;
в) у частині 3 слова «може бути застосоване» замінити словом «застосовується».

2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 3-4, ст. 21):
1) у статті 13:
а) в абзаці четвертому частини першої після слів «з випробуванням», додати слова «а також осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання»;
б) доповнити частину першу новим абзацом наступного змісту:
«подання до суду висновку щодо ризику вчинення повторного кримінального правопорушення стосовно осіб, які підпадають під дію статей 81 та 82 цього Кодексу, та звернулись до суду з клопотанням про розгляд питання щодо умовно-дострокового звільнення або заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким»;
2) частину другу статті 24 доповнити наступним реченням:
«Працівники уповноваженого органу з питань пробації мають право доступу до установ виконання покарань для виконання завдань, передбачених Законом України «Про пробацію», без спеціального дозволу»;
3) статтю 154 викласти в такій редакції:
«Стаття 154. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання та заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким
1. Амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.
3. Адміністрація органу або установи виконання покарань зобов’язана письмово поінформувати засудженого про дату відбуття частини строку покарання, що дає право на звернення до суду для застосування умовно-дострокового звільнення або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким.
4. Засуджений, який відбув встановлену статтями 81, 82 Кримінального кодексу України частину покарання, має право подати до суду клопотання щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким. Клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким може бути подане захисником засудженого. Застосування умовно-дострокового звільнення та заміни покарання більш м’яким допускається тільки за умови подання вказаного клопотання.
5. Засуджені до довічного позбавлення волі додатково до клопотання повинні подати особистий план реінтеграції у суспільство. Такий план повинен містити заходи, реалізація яких в період відбування більш м’якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дозволить особі усунути чинники, які можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного злочину, та докази, які свідчать про обґрунтованість перспективи реінтеграції засудженого у суспільство після звільнення. Адміністрація установи виконання покарань повинна брати участь у розробці частини плану реінтеграції, яка має бути реалізована під час відбування більш м’якого покарання, а також подати до суду свій висновок з аналізом обґрунтованості розробленого плану для підготовки засудженого до звільнення.
Засуджені, яким покарання у виді позбавлення волі на певний строк було призначене в порядку заміни більш м’яким покаранням довічного позбавлення волі та які звертаються з клопотанням про застосування умовно-дострокового звільнення додатково, повинні додатково подати до суду звіт про виконання особистого плану реінтеграції в суспільство під час відбування більш м’якого покарання, з аналізом причин успішності або неуспішності запланованих заходів.
6. Клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким подається засудженим до суду через адміністрацію органу або установи виконання покарань, а його захисником – безпосередньо до суду, з одночасним інформуванням про це відповідного органу та установи виконання покарань.
7. Протягом трьох діб після подання клопотання засудженим або отримання інформації про подання такого клопотання захисником засудженого адміністрація установи виконання покарань у разі підозри наявності підстав для незастосування умовно-дострокового звільнення відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України направляє до уповноваженого органу з питань пробації за місцем знаходження установи виконання покарань повідомлення про необхідність оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. У разі відсутності такої підозри адміністрація установи виконання покарань направляє до цього органу копію клопотання та повідомлення із зазначенням своєї думки з приводу необхідності покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 цього Кодексу.
8. У випадку подання засудженим клопотання про застосування заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким, адміністрація установи виконання покарань протягом трьох діб надсилає до уповноваженого органу з питань пробації за місцем знаходження установи виконання покарань повідомлення про необхідність оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.
9. Уповноважений орган з питань пробації не пізніше п’яти діб після отримання інформації про подання клопотання щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (у разі надходження від адміністрації установи виконання покарань повідомлення про підозру наявності підстав для незастосування умовно-дострокового звільнення) або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким або отримання інформації про подання такого клопотання захисником засудженого проводить оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, визначає доцільність покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини 2 статті 76 цього Кодексу та не пізніше п’ятнадцяти діб направляє до суду висновок з цих питань. У випадку надходження інформації про подання клопотання про заміну довічного позбавлення волі уповноважений орган з питань пробації направляє цей висновок до суду протягом місяця.
10. Адміністрація органу або установи виконання покарань зобов’язана брати участь у складанні висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та надавати уповноваженому органу з питань пробації інформацію про соціально-виховну роботу з засудженим та заходи щодо створення умов для його ресоціалізації.
11. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого.
12. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби подається до суду керівником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок лікарської комісії й особова справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.
13. Якщо особа, засуджена до громадських робіт або обмеження волі, визнається інвалідом першої чи другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звільнення. Разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії.
14. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким повторне клопотання з цього ж питання щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути подано не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених – не раніше як через шість місяців. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі повторне клопотання з цього ж питання може бути подано не раніше як через три роки.
15. У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання з часу звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами.
16. Засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільняються судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м’яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.»;
4) доповнити Кодекс статтями 167 і 168 наступного змісту:
«Стаття 167. Порядок здійснення нагляду за засудженими, до яких застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення або обмеження волі
1. Уповноважений орган з питань пробації:
веде облік осіб, до яких було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі протягом строку, визначеного ухвалою суду;
роз’яснює особам, до яких було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі порядок виконання обов’язків, покладених на них судом;
здійснює контроль за поведінкою осіб та дотримання ними обов’язків, покладених на них судом;
вживає заходів з припинення порушень судових рішень;
організовує першочергові заходи з виявлення осіб, місцезнаходження яких невідоме;
звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку умовно-достроково звільнених засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та Законом України “Про пробацію”.
2. У разі, якщо для успішної реінтеграції засудженого у суспільство потрібна зміна чи скасування покладених на нього судом обов’язків, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду відповідне обґрунтоване подання.
Стаття 168. Відповідальність осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк
1. У разі вчинення засудженим, звільненим умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, порушення обов’язку, покладеного судом, або правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку і потягло за собою адміністративне стягнення, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда. За результатами такої бесіди засуджений письмово попереджається про можливість направлення для відбування частини покарання, від якої його було звільнено, на підставі частини першої статті 811 Кримінального кодексу України.
Систематичним вчиненням правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку і потягли за собою адміністративні стягнення, є вчинення засудженим протягом невідбутої частини покарання трьох і більше таких правопорушень. Систематичним невиконанням обов’язків, які покладені судом, вважається невиконання три і більше рази одного або кількох обов’язків.
2. За наявності об’єктивних обставин, що фактично позбавляють умовно-достроково звільнену особу можливості виконувати обов’язки, покладені судом, попередження про можливість направлення для відбування частини покарання, від якої її було звільнено на підставі частини першої статті 811 Кримінального кодексу України, не застосовується. Таке невиконання обов’язку не є підставою для застосування статті 811 Кримінального кодексу України, про що уповноваженим органом з питань пробації складається акт.
3. У разі відмови судом у задоволенні подання про направлення такої особи на підставі частини першої статті 811 Кримінального кодексу України для відбування частини покарання, від якої її було звільнено, повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження у порядку, визначеному частиною 1 цієї статті».

3. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):
1) частину третю статті 31 викласти у такій редакції:
«3. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, а також розгляд питання про заміну довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого (засудженого) – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд»;
2) у статті 3141:
а) частину третю викласти в такій редакції
«3. Форма, зміст та порядок складання досудової доповіді про обвинуваченого визначаються законодавством. Досудова доповідь складається представником уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання чи перебування обвинуваченого в строк, визначений в ухвалі суду, і подається не пізніше, ніж до початку судових дебатів. У будь-якому разі встановлений для складання досудової доповіді строк не може бути меншим, ніж двадцять робочих днів»;
б) пункт 2 частини четвертої викласти у такій редакції:
«2) щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, або раніше два та більше разів відбувала покарання у виді позбавлення волі, незалежно від погашення або зняття судимості»;
в) пункт 6 частини четвертої викласти у такій редакції:
«6) щодо особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також засудженої до покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправних або громадських робіт, якщо вона вчинила новий злочин до повного відбуття покарання, протягом невідбутої частини покарання чи іспитового строку»;
г) доповнити частину четверту новим пунктом 8 наступного змісту:
«8) якщо до закінчення строку, встановленого для підготовки досудової доповіді, суд визнає доцільним та можливим розгляд справи в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 цього Кодексу (про таке рішення у день його ухвалення інформується представник уповноваженого органу з питань пробації)»;
3) у частині першій статті 537:
а) пункти 2 і 3 викласти у такій редакції:
«2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та обов’язки, що покладаються на особу в разі її умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк;
3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким (за винятком питань заміни покарання у виді довічного позбавлення волі, що вирішуються в порядку, визначеному статтею 31 цього Кодексу)»;
б) доповнити частину пунктом 51 наступного змісту:
«51) про направлення особи, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, для подальшого його відбування на підставі частини першої статті 811 Кримінального кодексу України»;
в) пункт 133 викласти у такій редакції:
«133) про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням або звільненого від відбування покарання умовно-достроково»;
4) у статті 539:
а) у пункті 2 частини другої після слів «статті 62 Кримінального кодексу України)» доповнити цифрами «51»;
б) абзац перший частини п’ятої викласти в такій редакції:
«5. У судове засідання викликаються засуджений, особа, звільнена умовно-достроково, захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності»;
в) частину шосту викласти у такій редакції:
«6. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. У разі задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення особи, суд зазначає які обов’язки слід покласти на звільнену особу та строк, на який покладаються такі обов’язки. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання».

4. У Законі України «Про пробацію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст. 93):
1) у частині першій статті 2 пункти 7 і 8 викласти у такій редакції:
«7) пробаційна програма – програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, або особі, що умовно-достроково звільняється від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити;
8) суб’єкти пробації – засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, особи, що умовно-достроково звільняються (звільнені) від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь»;
2) у статті 6:
а) в абзаці четвертому після слів «від відбування покарання з випробуванням» доповнити словами «особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»;
б) абзац сьомий доповнити словами «а також осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»;
в) доповнити новими абзацами восьмим і дев’ятим наступного змісту:
«визначення ризику вчинення повторного кримінального правопорушення для цілей застосування статті 81 та статті 82 Кримінального кодексу України;
контроль за виконанням особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, обов’язків, покладених на них судом».
У зв’язку з цим абзаци восьмий-десятий вважати абзацами десятим-дванадцятим.
3) у частині другій статті 7:
а) абзац другий викласти у такій редакції:
«ухвала суду про складання досудової доповіді щодо обвинуваченого»;
б) доповнити новим абзацом сьомим наступного змісту:
«ухвала суду про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі статті 81 Кримінального кодексу України»;
в) у зв’язку з цим абзаци сьомий-дев’ятий вважати абзацами восьмим-десятим;
г) доповнити новим абзацом одинадцятим наступного змісту:
«повідомлення адміністрації установи виконання покарання про необхідність складання висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення для цілей застосування статті 81 Кримінального кодексу України, клопотання засудженого про застосування статті 82 Кримінального кодексу України»;
4) у статті 10:
а) у частині першій після слів «осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням» доповнити словами «умовно-достроково звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»;
б) у частині третій після слів «осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням» доповнити словами «а також осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»;
5) у статті 11:
а) частину першу після слів «за обраним ними місцем проживання» доповнити наступними словами «а також складання та подання до суду висновку щодо ризику вчинення повторного кримінального правопорушення в порядку, визначеному статтями 81 та 82 Кримінального кодексу України»;
б) доповнити частинами четвертою-шостою наступного змісту:
«4. Уповноважений орган з питань пробації після отримання повідомлення установи виконання покарання про необхідність складання висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення для цілей застосування статті 81 Кримінального кодексу України, або клопотання засудженого про застосування статті 82 Кримінального кодексу України складає висновок щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, та направляє цей висновок до суду.
5. Засудженому надається можливість брати участь у складанні висновку, надавати представнику органу пробації інформацію, необхідну для складання такого висновку, ознайомлюватися з текстом висновку, подавати свої зауваження та уточнення.
6. Порядок складання висновку щодо ризику вчинення повторного кримінального правопорушення для цілей застосування статей 81 та 82 Кримінального кодексу України затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;
6) у статті 14 додати новий абзац сьомий наступного змісту:
«особи, щодо яких складається висновок щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення в порядку, визначеному статтями 81 та 82 Кримінального кодексу України».
У зв’язку з цим абзаци сьомий-дев’ятий вважати абзацами восьмим-десятим.

5. У Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 22, ст. 303) внести такі зміни:
1) у статті 6 після слів «осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання» доповнити словами «звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, місцезнаходження яких невідомо»;
2) у статті 9 після слів «або ухиляється від відбування кримінального покарання» доповнити словами «звільнена від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, місцезнаходження якої невідомо»;
3) у статті 9-1 після слів «слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання» доповнити словами «звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, місцезнаходження яких невідомо»;
4) у статті 9-2 після слів «слідчого судді, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання» доповнити словами «звільнена від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, місцезнаходження якої невідомо».

ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім положень щодо застосування пробаційних програм, що набирають чинності з 1 січня 2018 року.
2. Особи, що відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та на момент набрання чинності цим законом відбули не менше двадцяти років покарання, мають право звернутися до суду в порядку, встановленому в частині другій статті 81 Кримінального кодексу України, без попередньої заміни цього покарання позбавленням волі на певний строк. У цьому разі засуджені мають подати до суду особистий план реінтеграції у суспільство. Такий план повинен містити заходи, реалізація яких дозволить особі усунути чинники, які можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного злочину, та докази, які свідчать про обґрунтованість перспективи реінтеграції засудженого у суспільство після звільнення. Адміністрація установи виконання покарань повинна подати до суду свій висновок з аналізом обґрунтованості розробленого плану для підготовки засудженого до звільнення.
Умовно-дострокове звільнення таких осіб може бути застосоване лише у випадках, якщо особа має низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, визначений в порядку, передбаченому статтею 81 Кримінального кодексу України.
У випадку вчинення особою, яку було умовно-достроково звільнено від покарання у виді довічного позбавлення волі, тяжкого або особливо тяжкого злочину, поєднаного із застосуванням фізичного насильства проти особи, вона направляється для подальшого відбування довічного позбавлення волі без права повторного застосування заміни покарання більш м’яким або умовно-дострокового звільнення.
3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради
України

День за два: зміни не прийнято

13.04.2017 року народні депутати не прийняли законопроект №5259 “Про внесення змін до статті 72 Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування строку попереднього ув’язнення”. Для його ухвалення не вистачило голосів.
Таким чином, на цей час зарахування строку попереднього ув’язнення до строку покарання у вигляді позбавлення волі здійснюється за правилом “день за два”.

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения