Archive for June, 2019

Щодо застосування амністії за наявності ст.71 КК України: нова правова позиція Верховного Суду

Не дивлячись на те, що Закон України “Про амністію у 2016 році” набув чинності вже півтора роки тому – внаслідок тривалості розгляду судами України апеляційних та касаційних скарг лише зараз з’явилася нова правова позиція Верховного Суду у цьому питанні.

Нагадуємо, що закони про амністію не мають обмеження дії у часі: норми таких законів можуть бути застосовані до осіб у будь-який час після набрання чинності відповідним законом про амністію, але виключно якщо особа підпадає під амністію саме на дату набрання чинності законом. Таким чином, нова правова позиція Верховного Суду щодо застосування положень Закону України “Про амністію у 2016 році” у випадку вчинення злочину в період строку випробування (із складанням покарань за правилами ст.71 КК України) – може бути застосована і зараз для тих засуджених, яким внаслідок незастосування цього закону було відмовлено у застосуванні раніше.

Отже, Верховний Суд вирішив: “Так, у ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено перелік категорій осіб, до яких амністія не застосовується. Структура зазначеної норми через використання у ній підпунктів, з наведенням конкретної категорії у кожному з них, свідчить про відокремленість цих категорій та неможливість їх підміни одна одною.

Зокрема, у п. «а» встановлена заборона застосування амністії до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин. Тобто, вказаний пункт поширюється на осіб, які в період відбування покарання вчинили новий злочин, і, відповідно, не може стосуватися осіб, які були звільнені від відбування покарання, в тому числі, з випробуванням.

До осіб, які вчинили злочин, у період іспитового строку, має застосовуватися спеціальна норма – п. «в» вказаного Закону, який забороняє застосовувати амністію щодо іншої категорії осіб – тих, які були звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Таким чином, формулювання «знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин» свідчить про те, що вчинення особою попередньо або в подальшому умисних злочинів невеликої чи середньої тяжкості не є підставою для незастосування до неї Закону України «Про амністію у 2016 році».

Щодо оскарження відмови Центральної комісії Мін’юсту у переведенні до іншої УВП

Нещодавно Верховний суд виніс постанову, у якій виклав наступну правову позицію щодо предметної підсудності спору щодо відмови Центральної комісіії Мін’юсту у переведенні засудженого до іншої установи виконання покарань:
– “Таким чином, у спірних правовідносинах Мін’юст діяв як суб`єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій у сфері управління виконання кримінальних покарань та пробації, а тому правомірність винесення рішення про відмову в переведенні засудженого з однієї установи відбування покарання до іншої може бути предметом перевірки в суді адміністративної юрисдикції.”

Таким чином, у випадку отримання відмови Центральної комісіії Мін’юсту у переведенні засудженого до іншої установи виконання покарань – така відмова підлягає оскарженню до суду в порядку адміністративного, а не кримінального судочинства.

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения