Проект Закону про пенітенціарну систему

Проект Закону про пенітенціарну систему

24.11.2017 групою народних депутатів зареєстровано проект закону про пенітенціарну систему. Проект має великий обсяг – 100 друкованих сторінок, з яких 48 власне закон, а решта – зміни до інших законів.
Якщо розглядати вказаний законопроект з точки зору осіб, які відбувають покарання, то кількість запропонованих змін вражає. Так, наприклад, пропонується зараховувати строк покарання у вигляді позбавлення волі (у тому числі – довічного!) за правилом “три за чотири” для тих засуджених, які працюють.
Крім того, вчергове пропонується змінити умови та порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким. Зокрема, може бути внесено оціночний критерій, який беззаперечно має корупційну складову: “Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не застосовується до засуджених, що відбувають покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі, та які мають високий ризик вчинення нового кримінального правопорушення, що встановлюється судом у разі подання відповідного висновку уповноваженого органу з питань пробації. ” 
Також запропоновано ряд змін і до Кримінально-виконавчого Кодексу.

ВИТЯГ із проекту закону про пенітенціарну систему
Проект
Вноситься народними депутатами України
Мосійчук І.В. (№ 195)
Луценко І.С. (№ 435)
Кожем’якін А.А. (№ 224)
Богомолець О.В. (№ 067)
Мірошниченко Ю.Р. (№ 179)
Паламарчук М.П. (№ 325)
Барвіненко В.Д. (№ 339)
Тимошенко Ю.В. (№ 292)
Шенцев Д.О. (№ 374)
Безбах Я.Я. (№ 239)
Котвіцький І.О. (№ 048)
Мисик В.Ю. (№ 388)
Геращенко А.Ю. (№ 021)
Помазанов А.В. (№ 063)
Король В.М. (№ 099)
Кодола О.М. (№ 407)
Бухарєв В.В. (№ 360)
Соловей Ю.І. (№ 293)
Яценко А.В. (№ 200)
Савченко Н.В. (№ 209)
Дейдей Є.С. (№ 032)

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про пенітенціарну систему»

2) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

а) у частині другій статті 50 слова «не тільки кару, а й» виключити;
б) статтю 73 доповнити частиною другою такого змісту:
«Засудженим до покарання у виді позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які працюють, строк покарання зараховується з розрахунку три робочі дні за чотири дня відбування покарання. Умови такого зарахування встановлюються Кримінально-виконавчим кодексом України.»;
в) у статті 81:
частини першу і другу викласти у такій редакції:
«1. До осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі, або позбавлення волі, та які відбули частину строку покарання, визначену частиною третьою цієї статті, застосовується умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті. До осіб що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та які відбули частину строку покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, якщо щодо них немає обґрунтованих підстав вважати, що вони з високою вірогідністю вчинить нове кримінальне правопорушення. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не застосовується до засуджених, що відбувають покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі, та які мають високий ризик вчинення нового кримінального правопорушення, що встановлюється судом у разі подання відповідного висновку уповноваженого органу з питань пробації. При оцінці ризику суд враховує висновок та інші дані, які свідчать про ступінь такого ризику. Порядок складання висновку щодо ризику вчинення нового кримінального правопорушення затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Висновок повинен містити оцінку ризику вчинення нового кримінального правопорушення, а також рекомендації щодо доцільності покладення на особу, у випадку звільнення, обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 Кримінального кодексу України.»;
у частині третій:
в абзаці першому слова «може бути застосоване» замінити словом «застосовується»;
підпункт 3 доповнити словами «, та у випадку, якщо покарання у виді довічного позбавлення волі було замінено позбавленням волі на певний строк.»;
доповнити підпунктом 4 такого змісту:
«4) не менше половини строку невідбутої частини покарання для особи, яка була звільнена умовно-достроково та яку було направлено на підставі частини першої статті 811 цього Кодексу для відбування частини покарання, від якої її було звільнено.»;
частину четверту викласти у такій редакції:
«4. На осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, суд покладає обов’язки, передбачені частиною першою статті 76 цього Кодексу.
Суд може додатково покласти на особу обов’язки, передбачені пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 цього Кодексу. Покладені судом обов’язки можуть бути змінені або повністю чи частково скасовані судом за вмотивованим поданням уповноваженого органу з питань пробації чи клопотанням особи.
Строк, на який покладаються ці обов’язки, не може перевищувати невідбуту частину покарання, від якого особу було звільнено, а у разі звільнення особи, якій покарання у виді довічного позбавлення волі було замінено позбавленням волі на певний строк, – п’яти років, із можливістю одноразового продовження судом на строк, що не перевищує п’яти років, за обґрунтованим клопотанням уповноваженого органу з питань пробації. Загальний строк, на який на особу покладаються обов’язки, не може перевищувати строку погашення судимості. У разі дострокового зняття судимості з особи покладені обов’язки скасовуються автоматично – без ухвалення судом відповідного рішення.»;
доповнити частиною п’ятою такого змісту:
«5. Контроль за виконанням особами, яких звільнено умовно-достроково від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, обов’язків, покладених на них судом, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання особи.»;
г) доповнити статтею 811 такого змісту:
«Стаття 811. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання
1. У разі, якщо особа, звільнена умовно-достроково від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, систематично не виконує обов’язки, покладені судом, або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, суд приймає рішення про направлення такої особи для відбування невідбутої частини покарання, від якої її було звільнено.
2. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.»;
ґ) статтю 82 викласти у такій редакції:
«Стаття 82. Заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким
1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, покарання або його невідбута частина замінюється судом більш м’яким покаранням при дотриманні умов, визначених у цій статті. При заміні покарання або його невідбутої частини, більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Вид більш м’якого покарання обирається шляхом переходу до наступного основного покарання, що може бути застосоване до особи, відповідно до переліку, встановленого у частині першій статті 51 цього Кодексу. Обчислення строку нового покарання починається з дня винесення відповідного рішення суду. Заміна покарання у виді довічного позбавлення волі здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених в частині п’ятій цієї статті.
2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
3. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким застосовується за умови відсутності високого ризику вчинення особою повторного кримінального правопорушення під час відбування нового покарання.
4. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
5. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі строком на п’ятнадцять років, при цьому обчислення строку нового покарання починається з дня заміни покарання більш м’яким. Заміна довічного позбавлення волі покарання у виді позбавлення волі на певний строк може бути застосована, якщо засуджений відбув не менше десяти років позбавлення волі, не має високого ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та склав особистий план реінтеграції в суспільство. Засудженим, які під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі досягли віку 65 років, заміна покарання більш м’яким може бути здійснена у порядку, передбаченому цієї статтею, на десять років позбавлення волі.
6. До осіб, яким покарання або його невідбута частина замінені більш м’яким, застосовується умовно-дострокове звільнення та заміна покарання або невідбутої частини покарання більш м’яким за правилами, передбаченими цією статтею та статтею 81 цього Кодексу. При цьому частина строку покарання, яку необхідно відбути засудженому, визначається виходячи з розміру нового покарання.
7. Якщо особа, відбуваючи більш м’яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу. У випадку вчинення особою, якій покарання у виді довічного позбавлення волі замінювалось позбавленням волі на певний строк, тяжкого або особливо тяжкого злочину, поєднаного із застосуванням фізичного насильства проти особи, вона направляється для подальшого відбування довічного позбавлення волі без права повторного застосування заміни покарання більш м’яким.»;
д) у статті 107:
назву статті викласти у такій редакції:
«Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років»;
частини першу та другу викласти у такій редакції:
«1. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до осіб, які відбувають покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статті 81 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується до засуджених, які відбули визначену в частині третій цієї статті частину строку покарання, окрім осіб, щодо яких є обґрунтовані підстави вважати що вони з високою вірогідністю вчинять нове кримінальне правопорушення.»;
у частині третій слова «може бути застосоване» замінити словом «застосовується»;
е) доповнити статтею 391-1 такого змісту:
«Стаття 391-1. Незаконна передача заборонених предметів особі, яка відбуває покарання у виді позбавлення, обмеження волі або арешту чи тримається під вартою.
1. Прихована від огляду передача або спроба передачі (переміщення) будь-яким способом особам, які відбувають покарання у виді позбавлення, обмеження волі або арешту чи тримаються під вартою, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, вчинена особою після накладення на неї адміністративного стягнення за такі ж дії, караються штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.»;

3) у Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3 – 4, ст. 21):

у) статтю 118 викласти в такій редакції:
«Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці
1. Засуджені до позбавлення волі (в тому числі засуджені до довічного позбавлення волі) мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною або юридичною особою, для якої засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.
Такі договори повинні бути погоджені адміністрацією колонії та містити порядок їх виконання, включаючи зазначення місця, часу, а також ролі адміністрації установи виконання покарань у наданні необхідних ресурсів та забезпеченні охорони й ізоляції засуджених.
Адміністрація зобов’язана створювати умови, що дають змогу засудженим працювати за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.
5. Засудженим, які працюють та виконують встановлені позмінні завдання, встановлюється пільговий залік терміну відбування покарання – три робочі дні зараховуються як чотири дні відбування покарання. Порядок обліку відпрацьованого часу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.»;
аґ) статтю 154 викласти у такій редакції:
«Стаття 154. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання та заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким
1. Амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.
2. Адміністрація органу або установи виконання покарань зобов’язана письмово поінформувати засудженого про дату відбуття частини строку покарання, що дає право на звернення до суду для застосування умовно-дострокового звільнення або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким.
3. Засуджений, який відбув встановлену статтями 81, 82 Кримінального кодексу України частину покарання, має право подати до суду клопотання щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким. Клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким може бути подане захисником засудженого. Застосування умовно-дострокового звільнення та заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким допускається тільки за умови подання вказаного клопотання.
4. Засуджені до довічного позбавлення волі додатково до клопотання повинні подати особистий план реінтеграції у суспільство. Такий план повинен містити заходи, реалізація яких в період відбування більш м’якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дозволить особі усунути чинники, які можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного злочину, та докази, які свідчать про обґрунтованість перспективи реінтеграції засудженого у суспільство після звільнення. Адміністрація установи виконання покарань повинна брати участь у розробці частини плану реінтеграції, яка має бути реалізована під час відбування більш м’якого покарання, а також подати до суду свій висновок з аналізом обґрунтованості розробленого плану для підготовки засудженого до звільнення.
Засуджені, яким покарання у виді позбавлення волі на певний строк було призначене в порядку заміни більш м’яким покаранням або довічного позбавлення волі та які звертаються з клопотанням про застосування умовно-дострокового звільнення додатково повинні подати до суду звіт про виконання особистого плану реінтеграції в суспільство під час відбування більш м’якого покарання, з аналізом причин успішності або неуспішності запланованих заходів.
5. Клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким подається засудженим до суду через адміністрацію органу або установи виконання покарань, а його захисником – безпосередньо до суду, з одночасним інформуванням про це відповідного органу та установи виконання покарань.
6. Протягом трьох діб після подання засудженим клопотання про умовно-дострокове звільнення або отримання інформації про подання такого клопотання захисником засудженого адміністрація установи виконання покарань у разі наявності заперечень проти умовно-дострокового звільнення відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України направляє до уповноваженого органу з питань пробації за місцем знаходження установи виконання покарань повідомлення про необхідність складання висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.
У разі відсутності таких заперечень адміністрація установи виконання покарань направляє до цього органу копію клопотання та повідомлення про необхідність складання висновку щодо доцільності покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 Кримінального кодексу.
7. Уповноважений орган з питань пробації не пізніше п’яти діб після отримання повідомлення про необхідність складання висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення особою, щодо якої подано клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, або висновку щодо доцільності покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 Кримінального кодексу, складає такий висновок та направляє до суду не пізніше наступного робочого дня.
8. Адміністрація органу або установи виконання покарань зобов’язана сприяти складанню висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, сприяти визначенню доцільності покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 цього Кодексу, надавати уповноваженому органу з питань пробації інформацію про соціально-виховну роботу з засудженим та заходи щодо створення умов для його ресоціалізації та іншу необхідну інформацію.
9. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці до вісімнадцяти років – не раніше як через шість місяців.
10. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого.
11. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби подається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок лікарської комісії й особова справа засудженого. У клопотанні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.
12. Якщо особа, засуджена до громадських робіт або обмеження волі, визнається інвалідом першої чи другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звільнення. Разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії.
13. У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання з часу звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами.
14. Засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільняються судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м’яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.
15. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким повторне клопотання з цього ж питання щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути подано не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених – не раніше як через шість місяців. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі повторне клопотання з цього ж питання може бути подано не раніше як через три роки.»;

One Response to “Проект Закону про пенітенціарну систему”

  • Юля написал:

    Добрий день скажіть будь-ласка ст.307,2ч.дали 6 років жінка відсиділа 3роки (4 місяці )в вересні УДО цей закон якось впливає дякую.

Оставить комментарий

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения