
Про попереднє ув’язнення
2015-12-22 автор:Про попереднє ув’язнення
Наразі виникає багато запитань про тлумачення терміну «попереднє ув’язнення» в контексті застосування ст.72 КК України із змінами, передбаченими законом «день за два» – адже цією нормою передбачено зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі (або інших видів покарань) в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення.
Положеннями Закону України «Про попереднє ув’язнення» визначено, що попереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Метою попереднього ув’язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Таким чином, можливо зробити висновок, що попереднє ув’язнення – це тримання особи під вартою на підставі рішення суду про застосування такого запобіжного заходу.
Однак, існують чисельні випадки, коли особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, доправляється до слідчого ізолятору в якості обвинувачена по іншій кримінальній справі. Таке переведення особи із установи виконання покарань до місць попереднього ув’язнення здійснюється за рішенням суду саме про переведення особи, а не про застосування до неї попереднього ув’язнення. Така позиція судів пов’язана з тим, що особа, яке вже відбуває кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі у іншій справі, не потребує додаткового застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, виникає питання – чи застосовуватимуть суди норми закону «день за два» до осіб, яких переведено в рамках кримінального провадження до слідчих ізоляторів без зазначення в рішенні суду про обрання до них запобіжного заходу. Якщо слідувати букві закону, то таке перебування у слідчих ізоляторах не є запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою, а, отже – не є попереднім ув’язненням.
В той же час, таке перебування в сізо підпадає під дію закону “день за два” згідно підпункту “г” пункту 2 частини 5 статті 72 КК України в новій редакції.