Предлагается увеличить сроки давности для коррупционных преступлений

03.04.2018 народными депутатами внесен законопроект №8218 о внесении изменений в Уголовный кодекс Украины (относительно усиления эффективности борьбы с коррупцией путем установления единого длительного срока давности для коррупционных преступлений).

Указанным законопроектом предлагается увеличить сроки давности для коррупционных преступлений до 15 лет.

Касательно незаконно осужденных на временно окупированых териториях

27.03.2018 года народными депутатами внесен на рассмотрение проект Закона о правовом статусе и социальных гарантиях лиц, незаконно лишенных свободы, заложников, или осужденых на временно оккупированных территориях Украины и за ее пределами.
В частности, согласно указанного проекта предлагается ввести понятие «лиц, незаконно осужденых» – это лица, в отношении которых в период с 20 февраля 2014 вступил в силу приговор суда иностранного государства, при условии, что такие лица были неправомерно осуждены за недостоверными доказательствами совершения уголовных преступлений и / или по признакам расы, вероисповедания, национальности, гражданства (подданства), принадлежности к определенной социальной группе или политических убеждений.
Законопроект направлен на социальную и правовую защиту таких лиц.
Мы следим за ходом рассмотрения данного законопроекта.

И снова день за два

23.11.2017 года в Верховную Раду внесен законопроект “О внесении изменений в Уголовный и Уголовно-исполнительный кодексы Украины по смягчению процесса отбывания наказаний”.

В частности, предлагается часть 5 статьи 72 Уголовного Кодекса Украины дополнить абзацем следующего содержания:
«Зачисление судом срока предварительного заключения в случае осуждения к лишению свободы в пределах того же уголовного производства, в рамках которого к лицу было применено предварительное заключение, производится из расчета один день предварительного заключения за два дня лишения свободы, если такое лицо было осуждено за неосторожное преступление. »

Также важным моментом является предложение о дополнении статьи 82 Уголовного Кодекса Украины части. 5 следующего содержания:
«Более мягким наказанием считается наказание, которое ближе всего по степени строгости назначенного основного наказания. В случае прямого запрета на его назначение суд переходит к другому более мягкому наказанию в порядке, определенном в ст. 51 настоящего Кодекса. ».

В случае принятия такой нормы станет невозможным заменить, например, неотбытую часть наказания в виде лишения свободы сразу исправительными работами – сначала необходимо будет заменить на ограничение свободы.

Проект Закон о пенитенциарной системе

24.11.2017 группой народных депутатов зарегистрирован проект закона о пенитенциарной системе. Проект имеет большой объем – 100 печатных страниц, из которых 48 собственно закон, а остальные – изменения в другие законы.
Если рассматривать указанный законопроект с точки зрения лиц, отбывающих наказание, то количество предложенных изменений поражает. Так, например, предлагается засчитывать срок наказания в виде лишения свободы (в том числе – пожизненный) по правилу “три за четыре” для тех осужденных, которые работают.
Кроме того, в очередной раз предлагается изменить условия и порядок условно-досрочного освобождения от отбывания наказания и замены неотбытой части наказания более мягким. В частности, может быть внесен оценочный критерий, безусловно имеющий корупционную составляющую: “Условно-досрочное освобождение от отбывания наказания не применяется к осужденным, отбывающим наказание в виде ограничения свободы или лишения свободы, и которые имеют высокий риск совершения нового уголовного правонарушения, устанавливается судом в случае подачи соответствующего заключения уполномоченного органа по вопросам пробации. ”
Также предложен ряд изменений и в Уголовно-исполнительного Кодекса.

ВИТЯГ із проекту закону про пенітенціарну систему
Проект
Вноситься народними депутатами України
Мосійчук І.В. (№ 195)
Луценко І.С. (№ 435)
Кожем’якін А.А. (№ 224)
Богомолець О.В. (№ 067)
Мірошниченко Ю.Р. (№ 179)
Паламарчук М.П. (№ 325)
Барвіненко В.Д. (№ 339)
Тимошенко Ю.В. (№ 292)
Шенцев Д.О. (№ 374)
Безбах Я.Я. (№ 239)
Котвіцький І.О. (№ 048)
Мисик В.Ю. (№ 388)
Геращенко А.Ю. (№ 021)
Помазанов А.В. (№ 063)
Король В.М. (№ 099)
Кодола О.М. (№ 407)
Бухарєв В.В. (№ 360)
Соловей Ю.І. (№ 293)
Яценко А.В. (№ 200)
Савченко Н.В. (№ 209)
Дейдей Є.С. (№ 032)

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про пенітенціарну систему»

2) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

а) у частині другій статті 50 слова «не тільки кару, а й» виключити;
б) статтю 73 доповнити частиною другою такого змісту:
«Засудженим до покарання у виді позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які працюють, строк покарання зараховується з розрахунку три робочі дні за чотири дня відбування покарання. Умови такого зарахування встановлюються Кримінально-виконавчим кодексом України.»;
в) у статті 81:
частини першу і другу викласти у такій редакції:
«1. До осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі, або позбавлення волі, та які відбули частину строку покарання, визначену частиною третьою цієї статті, застосовується умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті. До осіб що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та які відбули частину строку покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, якщо щодо них немає обґрунтованих підстав вважати, що вони з високою вірогідністю вчинить нове кримінальне правопорушення. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не застосовується до засуджених, що відбувають покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі, та які мають високий ризик вчинення нового кримінального правопорушення, що встановлюється судом у разі подання відповідного висновку уповноваженого органу з питань пробації. При оцінці ризику суд враховує висновок та інші дані, які свідчать про ступінь такого ризику. Порядок складання висновку щодо ризику вчинення нового кримінального правопорушення затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Висновок повинен містити оцінку ризику вчинення нового кримінального правопорушення, а також рекомендації щодо доцільності покладення на особу, у випадку звільнення, обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 Кримінального кодексу України.»;
у частині третій:
в абзаці першому слова «може бути застосоване» замінити словом «застосовується»;
підпункт 3 доповнити словами «, та у випадку, якщо покарання у виді довічного позбавлення волі було замінено позбавленням волі на певний строк.»;
доповнити підпунктом 4 такого змісту:
«4) не менше половини строку невідбутої частини покарання для особи, яка була звільнена умовно-достроково та яку було направлено на підставі частини першої статті 811 цього Кодексу для відбування частини покарання, від якої її було звільнено.»;
частину четверту викласти у такій редакції:
«4. На осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, суд покладає обов’язки, передбачені частиною першою статті 76 цього Кодексу.
Суд може додатково покласти на особу обов’язки, передбачені пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 цього Кодексу. Покладені судом обов’язки можуть бути змінені або повністю чи частково скасовані судом за вмотивованим поданням уповноваженого органу з питань пробації чи клопотанням особи.
Строк, на який покладаються ці обов’язки, не може перевищувати невідбуту частину покарання, від якого особу було звільнено, а у разі звільнення особи, якій покарання у виді довічного позбавлення волі було замінено позбавленням волі на певний строк, – п’яти років, із можливістю одноразового продовження судом на строк, що не перевищує п’яти років, за обґрунтованим клопотанням уповноваженого органу з питань пробації. Загальний строк, на який на особу покладаються обов’язки, не може перевищувати строку погашення судимості. У разі дострокового зняття судимості з особи покладені обов’язки скасовуються автоматично – без ухвалення судом відповідного рішення.»;
доповнити частиною п’ятою такого змісту:
«5. Контроль за виконанням особами, яких звільнено умовно-достроково від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, обов’язків, покладених на них судом, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання особи.»;
г) доповнити статтею 811 такого змісту:
«Стаття 811. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання
1. У разі, якщо особа, звільнена умовно-достроково від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, систематично не виконує обов’язки, покладені судом, або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, суд приймає рішення про направлення такої особи для відбування невідбутої частини покарання, від якої її було звільнено.
2. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.»;
ґ) статтю 82 викласти у такій редакції:
«Стаття 82. Заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким
1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, покарання або його невідбута частина замінюється судом більш м’яким покаранням при дотриманні умов, визначених у цій статті. При заміні покарання або його невідбутої частини, більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Вид більш м’якого покарання обирається шляхом переходу до наступного основного покарання, що може бути застосоване до особи, відповідно до переліку, встановленого у частині першій статті 51 цього Кодексу. Обчислення строку нового покарання починається з дня винесення відповідного рішення суду. Заміна покарання у виді довічного позбавлення волі здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених в частині п’ятій цієї статті.
2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
3. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким застосовується за умови відсутності високого ризику вчинення особою повторного кримінального правопорушення під час відбування нового покарання.
4. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
5. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі строком на п’ятнадцять років, при цьому обчислення строку нового покарання починається з дня заміни покарання більш м’яким. Заміна довічного позбавлення волі покарання у виді позбавлення волі на певний строк може бути застосована, якщо засуджений відбув не менше десяти років позбавлення волі, не має високого ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та склав особистий план реінтеграції в суспільство. Засудженим, які під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі досягли віку 65 років, заміна покарання більш м’яким може бути здійснена у порядку, передбаченому цієї статтею, на десять років позбавлення волі.
6. До осіб, яким покарання або його невідбута частина замінені більш м’яким, застосовується умовно-дострокове звільнення та заміна покарання або невідбутої частини покарання більш м’яким за правилами, передбаченими цією статтею та статтею 81 цього Кодексу. При цьому частина строку покарання, яку необхідно відбути засудженому, визначається виходячи з розміру нового покарання.
7. Якщо особа, відбуваючи більш м’яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу. У випадку вчинення особою, якій покарання у виді довічного позбавлення волі замінювалось позбавленням волі на певний строк, тяжкого або особливо тяжкого злочину, поєднаного із застосуванням фізичного насильства проти особи, вона направляється для подальшого відбування довічного позбавлення волі без права повторного застосування заміни покарання більш м’яким.»;
д) у статті 107:
назву статті викласти у такій редакції:
«Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років»;
частини першу та другу викласти у такій редакції:
«1. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до осіб, які відбувають покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статті 81 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується до засуджених, які відбули визначену в частині третій цієї статті частину строку покарання, окрім осіб, щодо яких є обґрунтовані підстави вважати що вони з високою вірогідністю вчинять нове кримінальне правопорушення.»;
у частині третій слова «може бути застосоване» замінити словом «застосовується»;
е) доповнити статтею 391-1 такого змісту:
«Стаття 391-1. Незаконна передача заборонених предметів особі, яка відбуває покарання у виді позбавлення, обмеження волі або арешту чи тримається під вартою.
1. Прихована від огляду передача або спроба передачі (переміщення) будь-яким способом особам, які відбувають покарання у виді позбавлення, обмеження волі або арешту чи тримаються під вартою, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, вчинена особою після накладення на неї адміністративного стягнення за такі ж дії, караються штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.»;

3) у Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3 – 4, ст. 21):

у) статтю 118 викласти в такій редакції:
«Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці
1. Засуджені до позбавлення волі (в тому числі засуджені до довічного позбавлення волі) мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною або юридичною особою, для якої засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.
Такі договори повинні бути погоджені адміністрацією колонії та містити порядок їх виконання, включаючи зазначення місця, часу, а також ролі адміністрації установи виконання покарань у наданні необхідних ресурсів та забезпеченні охорони й ізоляції засуджених.
Адміністрація зобов’язана створювати умови, що дають змогу засудженим працювати за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.
5. Засудженим, які працюють та виконують встановлені позмінні завдання, встановлюється пільговий залік терміну відбування покарання – три робочі дні зараховуються як чотири дні відбування покарання. Порядок обліку відпрацьованого часу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.»;
аґ) статтю 154 викласти у такій редакції:
«Стаття 154. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання та заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким
1. Амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.
2. Адміністрація органу або установи виконання покарань зобов’язана письмово поінформувати засудженого про дату відбуття частини строку покарання, що дає право на звернення до суду для застосування умовно-дострокового звільнення або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким.
3. Засуджений, який відбув встановлену статтями 81, 82 Кримінального кодексу України частину покарання, має право подати до суду клопотання щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким. Клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким може бути подане захисником засудженого. Застосування умовно-дострокового звільнення та заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким допускається тільки за умови подання вказаного клопотання.
4. Засуджені до довічного позбавлення волі додатково до клопотання повинні подати особистий план реінтеграції у суспільство. Такий план повинен містити заходи, реалізація яких в період відбування більш м’якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дозволить особі усунути чинники, які можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного злочину, та докази, які свідчать про обґрунтованість перспективи реінтеграції засудженого у суспільство після звільнення. Адміністрація установи виконання покарань повинна брати участь у розробці частини плану реінтеграції, яка має бути реалізована під час відбування більш м’якого покарання, а також подати до суду свій висновок з аналізом обґрунтованості розробленого плану для підготовки засудженого до звільнення.
Засуджені, яким покарання у виді позбавлення волі на певний строк було призначене в порядку заміни більш м’яким покаранням або довічного позбавлення волі та які звертаються з клопотанням про застосування умовно-дострокового звільнення додатково повинні подати до суду звіт про виконання особистого плану реінтеграції в суспільство під час відбування більш м’якого покарання, з аналізом причин успішності або неуспішності запланованих заходів.
5. Клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання чи його невідбутої частини більш м’яким подається засудженим до суду через адміністрацію органу або установи виконання покарань, а його захисником – безпосередньо до суду, з одночасним інформуванням про це відповідного органу та установи виконання покарань.
6. Протягом трьох діб після подання засудженим клопотання про умовно-дострокове звільнення або отримання інформації про подання такого клопотання захисником засудженого адміністрація установи виконання покарань у разі наявності заперечень проти умовно-дострокового звільнення відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України направляє до уповноваженого органу з питань пробації за місцем знаходження установи виконання покарань повідомлення про необхідність складання висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.
У разі відсутності таких заперечень адміністрація установи виконання покарань направляє до цього органу копію клопотання та повідомлення про необхідність складання висновку щодо доцільності покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 Кримінального кодексу.
7. Уповноважений орган з питань пробації не пізніше п’яти діб після отримання повідомлення про необхідність складання висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення особою, щодо якої подано клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, або висновку щодо доцільності покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 Кримінального кодексу, складає такий висновок та направляє до суду не пізніше наступного робочого дня.
8. Адміністрація органу або установи виконання покарань зобов’язана сприяти складанню висновку щодо оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, сприяти визначенню доцільності покладення на особу обов’язків, передбачених пунктами 2-4, 6 частини другої статті 76 цього Кодексу, надавати уповноваженому органу з питань пробації інформацію про соціально-виховну роботу з засудженим та заходи щодо створення умов для його ресоціалізації та іншу необхідну інформацію.
9. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці до вісімнадцяти років – не раніше як через шість місяців.
10. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого.
11. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби подається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок лікарської комісії й особова справа засудженого. У клопотанні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.
12. Якщо особа, засуджена до громадських робіт або обмеження волі, визнається інвалідом першої чи другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звільнення. Разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії.
13. У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання з часу звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами.
14. Засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільняються судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м’яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.
15. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким повторне клопотання з цього ж питання щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути подано не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених – не раніше як через шість місяців. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі повторне клопотання з цього ж питання може бути подано не раніше як через три роки.»;

День за два: Верховный Суд поставил точку для пожизенно лишенных свободы

Мы неоднократно обращали внимание на то, что практика судов первой и апелляционной инстанций по вопросу применения правила “день за два” для лиц, осужденных к пожизненному лишению свободы, разная.
Недавно Верховный Суд Украины поставил точку в этом вопросе.
Так, в постановлении от от 26 октября 2017 № 5-121кс (15) 17 суд пришел к выводу о том, что положение части пятой статьи 72 УК в редакции Закона № 838-VИИИ следует толковать таким образом, что в ней фактически использовано родовое понятие лишения свободы, которое составляет содержание сразу двух видов наказаний: лишение свободы на определенный срок и пожизненного лишения свободы. Соответственно, норма о зачисление предварительного заключения в срок наказания из расчета один день предварительного заключения за два дня лишения свободы подлежит применению как к лицам, осужденным к лишению свободы на определенный срок, так и к тем, которые приговорены к пожизненному лишению свободы.

Полный текст постановления можно скачать тут.

Доступ осужденных к сети Интернет

Вступил в силу Порядок организации предоставления осужденным доступа к глобальной сети Интернет. Отметим, что Порядок касается в том числе осужденных, отбывающих наказание в помещениях камерного типа.

ПОРЯДОК
організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
юстиції України
19.10.2017 № 3233/5
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
20 жовтня 2017 р.
за № 1280/31148

ПОРЯДОК
організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет

І. Загальні положення

1. Для надання засудженим можливості доступу до глобальної мережі Інтернет (далі – Інтернет) адміністрація установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (далі – установа) забезпечує оптимальний спосіб підключення установи до провайдера, який надає послуги доступу до Інтернету.

2. Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.

3. Інтернет-клас обладнується необхідною кількістю робочих місць – зон доступу засуджених до Інтернету, оснащених необхідними засобами для користування веб-ресурсами (далі – робоче місце), які об’єднуються у локальну мережу.

Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.

4. У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

5. Для організації доступу робочих місць до Інтернету, визначення їх прав доступу та контролю за використанням веб-ресурсів і часом роботи встановлюється спеціалізований сервер, на якому налаштовується відповідне програмне забезпечення.

6. Роботу інтернет-класу забезпечує посадова особа відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв’язку та інформатизації, яка відповідно до розподілу функціональних обов’язків організовує роботу з питань доступу засуджених до Інтернету (далі – адміністратор).

7. Нагляд за засудженими під час їх перебування в інтернет-класі здійснюється відповідно до вимог статей 102, 103 Кримінально-виконавчого кодексу України.

ІІ. Користування засудженими глобальною мережею Інтернет

1. На підставі Переліку веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі – Перелік), адміністрація установи з урахуванням вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433 (далі – Правила), розробляє список електронних адрес, до яких дозволяється доступ (далі – список).

За заявою засуджених список може бути доповнений адміністрацією установи електронними адресами, зміст яких не суперечить вимогам статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

2. Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

Адміністрація установи ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених. Засуджений письмово повідомляється про те, що його електронна кореспонденція підлягає перегляду, про що він на повідомленні про перегляд вхідних та вихідних електронних листів (додаток 1) ставить підпис про ознайомлення.

При ознайомленні зі змістом вхідних та вихідних повідомлень адміністрації та персоналу установи, які здійснюють перегляд, забороняється в будь-який інший спосіб використовувати електронну пошту та обліковий запис засудженого, крім дій, спрямованих на ознайомлення зі змістом вхідних та вихідних повідомлень. При здійсненні перегляду електронної пошти засудженого особа, яка вчиняє перегляд, вносить до журналу перегляду електронного листування засуджених (додаток 2) відмітку про дату та час здійснення перегляду електронного листування, прізвище, ім’я, по батькові засудженого, електронна пошта якого була переглянута, адресу облікового запису електронної пошти, яка підлягала перегляду, інформацію про виявлення порушень законодавства та цього Порядку або про їх відсутність, зазначає свої посаду, звання, прізвище, ім’я та по батькові та ставить підпис. У разі якщо доступ до облікового запису мали інші особи, такий обліковий запис видаляється. Про видалення облікового запису адміністрація установи виконання покарань повідомляє засудженого під його особистий підпис.

У разі якщо доступ до облікового запису електронної пошти було отримано іншими особами злочинним шляхом, засуджений у разі встановлення такого факту має письмово повідомити про нього адміністрацію установи.

З метою виконання зазначених вимог засуджені під час реєстрації електронних поштових скриньок або доступу до вже наявних надають адміністратору логін та пароль від поштових скриньок, які адміністратор реєструє у журналі реєстрації логінів та паролів поштових скриньок засуджених (додаток 3).

Доступ до поштових скриньок засудженим, які не надали логіни та паролі від них, забороняється.

3. Адміністрація установи за письмовою заявою засудженого надає дозвіл на користування засобами IP-телефонії та дозвіл на використання засобів відеозв’язку через Інтернет у порядку, передбаченому пунктом 2 розділу XIV Правил, які обліковуються в журналі обліку користування засудженими засобами ІР-телефонії (додаток 4) та в журналі здійснення засудженими відеозв’язку через мережу Інтернет (додаток 5).

Перед першим сеансом користування засудженим засобами ІР-телефонії та відеозв’язку адміністрація установи під його особистий підпис попереджає засудженого про здійснення аудіо- та відеозапису його розмови. Відповідна розписка долучається до особової справи засудженого.

У разі необхідності запис може бути переглянутий адміністрацією установи.

4. Листування між засудженими та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Європейським судом з прав людини, судами, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, прокурором, захисником у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження, перегляду не підлягає.

5. Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:

вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;

формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;

відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.

6. Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

7. Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет (додаток 6).

8. Для упорядкування користування Інтернетом та забезпечення права всіх засуджених адміністратор складає графік роботи інтернет-класу, який затверджується начальником установи.

9. Графік роботи інтернет-класу розміщується у вигляді наочної інформації.

10. Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

11. Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

12. Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання Мін’юсту, з дозволу адміністрації установи можуть мати при собі та користуватися під контролем адміністрації портативними персональними комп’ютерами з доступом до Інтернету відповідно до цього Порядку.

Директор Департаменту
публічного права

Л.М. Кравченко

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
юстиції України
19.10.2017 № 3233/5

ПЕРЕЛІК
веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим

1. Офіційні веб-сайти органів державної влади України, державних установ, офіційні веб-сайти інших країн, їх посольств.

2. Офіційні веб-сайти органів місцевого самоврядування.

3. Веб-сайти зареєстрованих засобів масової інформації.

4. Веб-сайти міжнародних організацій.

5. Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери освіти та науки, зокрема сайти навчальних закладів.

6. Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери культури та мистецтв.

7. Веб-сайти закладів охорони здоров’я.

8. Веб-сайти політичних, громадських та релігійних організацій.

9. Спортивні веб-сайти.

10. Творчі веб-сайти.

11. Довідкові веб-сайти.

12. Юридичні веб-сайти.

Амністія 2016: щодо ст.71 КК України

Відповідно до п.”а” ст. 9 Закону України “Про амністію у 2016 році” амністія не застосовується до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

Фактично це означає, що наявність у особи засудження за ст.71 КК України дає підстави для відмови у застосуванні амністії.

Однак, це не стосується випадків, коли ст.71 КК України застосовується судом одночасно із амністією під час ухвалення обвинувального вироку.

Крім того, на нашу думку, цей пункт є доволі суперечливим, адже немає чіткої визначеності щодо осіб, які вчинили новий умисний злочин (що не є тяжким або особливо тяжким) під час іспитового строку. Такі особи формально звільнені від відбування покарання із випробувальним терміном, тому положення п.”а” ст.9 Закону України “Про амністію у 2016 році”, а саме “до повного відбуття покарання” не повинні розповсюджуватись на таких осіб. Однак – скільки судів, стільки і думок…

Амнистия-2016: статья 286 УК Украины

 

Во время выхода каждой амнистии больше всего вопросов возникает по статье 286 УК Украины.

Как уже неоднократно разъяснялось нами – в п. «Е» статьи 9 Закона Украины «Об амнистии» установлено, что амнистия не применяется к лицам, указанным в статье 4 Закона Украины “О применении амнистии в Украине”, а также к лицам, которые совершили нарушения правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта, повлекшие смерть потерпевшего или причинили тяжелое телесное повреждение, совершенное лицом в состоянии алкогольного опьянения или в состоянии, вызванном употреблением наркотических или других одурманивающих средств (часть вторая статьи 286 УК Украины 2001 г .; часть вторая статьи 215 УК Украины 1960 г.).

Следовательно, отсутствие в приговоре суда квалификационной признаки относительно состояния опьянения осужденного позволяет применить амнистию при наличии оснований для ее применения.

Такими основаниями, согласно Закону Украины «Об амнистии», являются:
– Статья 1 закона об амнистии – при наличии хотя бы одного из перечисленных в ней условий;
или
– Статья 5 закона об амнистии – если на день вступления в силу закона об амнистии осужденный отбыл более половины срока назначенного наказания.

Одновременно обращаем внимание, что наличие в приговоре вместе со ст. 286 УК Украины других статей (289, 135, 185 и т.п.) не дает оснований для освобождения от наказания по амнистии в соответствии с указанными выше условиями, поскольку такие преступления являются УМЫШЛЕННЫМИ и к ним применяются другие положения закона об амнистии.

Для получения новостей по этой теме подписывайтесь на рассылку в правой колонке сайта

О применении амнистии по тяжким преступлениям

 

Законом Украины «Об амнистии в 2016 году» предусмотрен ряд условий, при которых возможно освобождение от наказания лиц, осужденных за совершение тяжких преступлений.

В частности, на основании ст.2 Закона Украины «Об амнистии в 2016 году» возможно освобождение от отбывания наказания в виде лишения свободы на определенный срок и от других наказаний, не связанных с лишением свободы, лиц:
– уголовные дела в отношении которых рассмотрены судами, но приговоры по ним не вступили в законную силу, а также признанных виновными в совершении преступления, которое не является особо тяжким преступлением против жизни и здоровья человека и не является деянием, предусмотренным частями второй, третьей и четвертой статьи 408, статьей 410, частями второй, третьей и четвертой статьи 411 Уголовного кодекса Украины, защищали независимость, суверенитет и территориальную целостность Украины, принимали непосредственное участие в антитеррористической операции, обеспечении ее проведения, находясь непосредственно в районах антитеррористической операции в период ее проведения, получили статус участника боевых действий.

Кроме того, освобождение от наказания по амнистии лиц, осуждение за совершение тяжких преступлений, также возможно в соответствии со ст.4 Закона Украины «Об амнистии в 2016 году»:
– Освободить от наказания в виде лишения свободы на определенный срок и от других наказаний, не связанных с лишением свободы, лиц, указанных в статье 1 настоящего Закона, осужденных за умышленные преступления, за которые законом предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок не более десяти лет, если на день вступления в силу настоящего Закона они отбыли не менее половины назначенного срока основного наказания.

Таким образом, для применения амнистии по тяжким преступлениям (для лиц, которые не являются участниками боевых действий в районе проведения АТО) в случае осужденияк ЛИШЕНИЮ свободі необходимо ОДНОВРЕМЕННО выполнить следующие условия:
1. Не подпадать под условия ст. 9 Закона Украины «Об амнистии в 2016 году».
2. Отбыть больше половины назначенного приговором суда наказания.
3. Выполнить хотя бы одно из условий, предусмотренных ст.1 Закона Украины «Об амнистии в 2016 году».

В случае осуждения к ОГРАНИЧЕНИЮ свободы, или в случае, когда лицо отбывает наказание в виде ОГРАНИЧЕНИЯ свободы в порядке замены неотбытой части наказания более мягким – в соответствии со ст.7 Закона Украины “Об амнистии в 2016 году” возможно сокращение наполовину неотбытой части наказания.

Напоминаем, что согласно ст.12 Уголовного Кодекса Украины тяжкими являются преступления, за которые предусмотрено основное наказание в виде штрафа в размере не более двадцати пяти тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан или лишение свободы на срок не более десяти лет.

Для получения новостей по этой теме подписывайтесь на рассылку в правой колонке сайта

По поводу “резки” срока наказания

Так называемая “резка” срока наказания – это сокращение наполовину неотбытого срока наказания.
Статьей 7 Закона Украины “Об амнистии в 2016 году” предусмотрен ТОЛЬКО ОДИН вариант, при котором может быть применена “резка” срока: сократить наполовину неотбытую часть наказания осужденным, отбывающим наказание в виде ограничения свободы, и другие наказания, не связанные с лишением свободы, за преступления, не являющиеся особо тяжкими, которые не подлежат освобождению от отбывания наказания на основании статей 1-6 этого закона.
Таким образом – для лишения свободы “резка” срока не предусмотрена.

Для получения новостей по этой теме подписывайтесь на рассылку в правой колонке сайта

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения