Posts Tagged ‘содержание в СИЗО’

Предлагаются изменения в закон “О предварительном заключении”

04.05.2016 года Кабинет Министров Украины внес в Верховную Раду законопроект №4576 о внесении изменений в Закон Украины «О предварительном заключении».

День за два

Народный депутат Украины Надежда Савченко, находящаяся под следствием в РФ, внесла на рассмотрение парламента свой первый законопроект, которым предложила засчитывать один день нахождения под стражей в СИЗО как два дня лишения свободы в случае назначения такого наказания. Напомним, что разговоры о «день за два» ведутся уже около 10 лет и до этого момента ещё ни разу не заканчивались законодательной инициативой.

26.11.2015 года данный законопроект принят вцелом. 07.12.2015 закон направлен на подпись Президенту

 

Повний текст законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)
Проект вноситься народними депутатами України: Савченко Н.В. Кожем’якіним А.А. Крульком І.І. Паламарчуком М.П. Ємцем Л.О. Осуховським О.І. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)» Верховна Рада України постановляє: 1. Викласти ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131) у наступній редакції: «5. Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. У випадку призначення судом іншого покарання, аніж побзавлення волі, зарахування строку попереднього ув’язнення в межах того ж кримінального провадження здійснюється у наступному порядку: 1) строк попереднього ув’язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до визначеного абзацом першим цієї частини статті співвідношення; 2) визначений відповідно до підпункту першого цього абзацу строк позбавлення волі переводиться у інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті. При призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов’язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання. У строк попереднього ув’язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судовго розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження. Суд повинен звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим в межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання із числа передбачених частиною першою цієї статті. У випадку, якщо до винесення вироку строк попереднього ув’язнення, відбутий особою, перевищуватиме відповідно до визначеного першим абзацом цієї частини співвідношення максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа повинна бути негайно звільнена судом з-під варти як за ініціативою суду, так і за ініціативою особи, яка звільняється або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається як на стадії судового розгляду кримінального провадження, так і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження». 2. Цей Закон підлягає застосуванню до всіх осіб, щодо яких на момент набрання цим Законом чинності набрав чинності обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. 3. Застосування цього Закону здійснюється за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, судами, які виносили зазначені обвинувальні вироки, протягом двох тижнів з моменту отримання відповідного клопотання судом, або за власною ініціативою суду. 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Голова Верховної Ради України

Касательно сроков содержания под стражей

Одним из наиболее распространенных в Украине нарушений Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод является слишком длительное содержание подсудимых под стражей.

Так, согласно п. 219 Решение Европейского суда по правам человека по делу «Нечипорук и Йонкало против Украины» от 21 апреля 2011 года, вопрос о том, является ли продолжительность содержания под стражей разумной, нельзя решать абстрактно. Наличие оснований для оставления обвиняемого под стражей следует оценивать в каждом деле с учетом его особенностей. Продолжительное содержания под стражей может быть оправданным мероприятием в том или ином деле лишь при наличии четких признаков того, что этого требует настоящий интерес общества, который несмотря на существование презумпции невиновности, перевешивает интересы обеспечения права на свободу (решение по делу «Ечюс против Литвы» (Jecius v. Lithuania) N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Дальнейшее существование обоснованного подозрения в совершении задержанным лицом преступления является обязательным и отличающимся условием (sine qua non) необходимости продолжающегося содержания его под стражей. Но по истечении определенного времени такое подозрение перестает само по себе быть оправданием для лишения лица свободы и судебные органы должны мотивировать свои решения о продлении содержания под стражей другими основаниями (см. решение по делу «Яблонский против Польши» (Jabtoriski v. Poland) N 33492/96, п. 80, от 21 декабря 2000 года). Кроме того, такие основания должны быть четко указаны национальными судами и аргументы «за» и «против» освобождения из под стражи не должны быть «общими и абстрактными» (решение по делу «Иловецкий против Польши» (Illowiecki v.Poland) N27504/95, п. 61, от 4 октября 2001 года, и «Смирнова против России» (Smirnova v. Russia) NN 46133/99 и 48183, п. 63, ECHR 2003-IX).

Поэтому, с учетом изложенных по делу обстоятельств и указанных положений Европейского суда по правам человека, суды должны рассматривать вопрос наличия четких признаков того, что нахождение подсудимого под стражей является обоснованным.

Нормами процессуального закона предусмотрена возможность обращения подсудимого или его защитника в суд с ходатайством о замене меры пресечения на более мягкую даже в случаях, когда подсудимый обвиняется в совершении особо тяжкого преступления.

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения