Posts Tagged ‘содержание в СИЗО’

Пропонуються зміни до закону “Про попереднє ув’язнення”

04.05.2016 року Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради законопроект №4576 про внесення змін до Закону України «Про попереднє ув’язнення».

День за два

 

Народний депутат України Надія Савченко, яка знаходиться під слідством у РФ, внесла на розгляд парламенту свій перший законопроект, яким запропонувала зараховувати один день перебування під вартою в СІЗО як два дні позбавлення волі в разі призначення такого покарання. Нагадаємо, що розмови про «день за два» ведуться вже близько 10 років і до цього моменту ще жодного разу не завершувались законодавчою ініціативою.

26.11.2015 року даний законопроект прийнято вцілому. 07.12.2015 закон направлено на підпис Президенту

Повний текст законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)
Проект вноситься народними депутатами України: Савченко Н.В. Кожем’якіним А.А. Крульком І.І. Паламарчуком М.П. Ємцем Л.О. Осуховським О.І. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)» Верховна Рада України постановляє: 1. Викласти ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131) у наступній редакції: «5. Зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. У випадку призначення судом іншого покарання, аніж побзавлення волі, зарахування строку попереднього ув’язнення в межах того ж кримінального провадження здійснюється у наступному порядку: 1) строк попереднього ув’язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до визначеного абзацом першим цієї частини статті співвідношення; 2) визначений відповідно до підпункту першого цього абзацу строк позбавлення волі переводиться у інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті. При призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов’язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання. У строк попереднього ув’язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судовго розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження. Суд повинен звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим в межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання із числа передбачених частиною першою цієї статті. У випадку, якщо до винесення вироку строк попереднього ув’язнення, відбутий особою, перевищуватиме відповідно до визначеного першим абзацом цієї частини співвідношення максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа повинна бути негайно звільнена судом з-під варти як за ініціативою суду, так і за ініціативою особи, яка звільняється або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається як на стадії судового розгляду кримінального провадження, так і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження». 2. Цей Закон підлягає застосуванню до всіх осіб, щодо яких на момент набрання цим Законом чинності набрав чинності обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. 3. Застосування цього Закону здійснюється за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, судами, які виносили зазначені обвинувальні вироки, протягом двох тижнів з моменту отримання відповідного клопотання судом, або за власною ініціативою суду. 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Голова Верховної Ради України

Стосовно термінів тримання під вартою

Одним з найбільш поширених в Україні порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є занадто тривале тримання підсудних під вартою.

Так, відповідно до п. 219 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania) N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і одмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні мотивувати свої рішення про продовження тримання іі під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польші» (Jabtoriski v. Poland) N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з під варти не повинні бути «загальними і абстрактними» (рішення у справа «Іловецький проти Польші» (Illowiecki v.Poland) N27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia) NN 46133/99 і 48183, п. 63, ECHR 2003-IX).

Тому з урахуванням викладених по справі обставин та зазначених положень Європейського суду з прав людини, суди мають розглядати питання наявності чітких ознак того, що перебування підсудного під вартою є обґрунтованим.

Нормами процесуального закону передбачено можливість звернення підсудного або його захисника до суду із клопотанням про заміну запобіжного заходу на більш м’який навіть у випадках, коли підсудний обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину.

Реклама
Выбор языка:
Подписка на новости

Введите Ваш email:

Delivered by FeedBurner

Недавние сообщения